Юлія Тимошенко переживає нині один з найважчих моментів у власній політичній кар’єрі. Перебування в ув’язненні, нехай і в комфортних умовах, поступово перетворює одного з найвідоміших політиків нашої країни з активного гравця на символ, і ця трансформація болюче б’є по самолюбству Тимошенко.
Щоправда, в ході акції «Вставай, Україна» про Юлію Тимошенко згадують, можливо, не так часто, як на це заслуговує лідер партії «Батьківщина». Проте припинити її проведення, як і зібрання владою «антифашистських» мітингів, Юлія Володимирівна пропонує не тому, що замало чує «Юля! Юля!» під час масових акцій. Переконаний, що лідер «Батьківщини» зробила відповідні висновки від моменту свого ув’язнення у серпні 2011-го, коли її соратники не відповіли на арешт лідера опозиції масовими акціями протесту. Мета її епістолярного наступу останніх тижнів інша – нагадати про себе, повернутися до великої політичної гри.
Тимошенко закликає владу та опозицію до спільної роботи для здійснення євроінтеграції. Про підтримку підписання Угоди про асоціацію вона розповіла послам США і ЄС Теффту та Томбіньському, які нещодавно відвідали її в Харківській лікарні. Позиція єдино вірно, оскільки у Європейському Союзі у леді Ю багато політичних прихильників, до яких можна додати тих, хто намагається використати «фактор Тимошенко» у відносинах з Україною.
Юлія Володимирівна обрала листи та персональний щоденник в якості засобів комунікації. Об’єктивно сьогодні у неї немає більш ефективних інструментів для донесення власної позиції оточуючому світу, тим більше – в умовах, коли відданих людей в її оточенні практично не залишилося. Віддана багаторічна помічниця Ольга Трегубова вже не працює у партійному апараті «Батьківщини». Захисник Сергій Власенко був позбавлений мандату парламентарія, а особистий посол з делікатних доручень Григорій Немиря перебуває під постійним тиском влади, яка звинувачує його в корупційних оборудках. Євгенія Тимошенко у політичному сенсі не може бути самостійною фігурою, як і Олександр Тимошенко. Лідер «Батьківщини» може зараз покладатися практично виключно на себе.
Дозволю собі припущення: Тимошенко не стане спокійно спостерігати за входженням Арсенія Яценюка до керівного складу «Батьківщини». «Принцеса Майдану» не для того вибудовувала власну політичну силу, щоб віддати її в управління тому, кого ще кілька років тому зневажливо називала «політичним проектом Януковича». Хоча, поклавши руку на серце – партійний символ – можна сказати, що нинішню ситуацію в «Батьківщині» спровокувала і сама Тимошенко, будуючи партію за матрицею фан-клубу поп-зірки. Нині Арсеній Петрович запевняє, що його листування з Юлією Володимирівною йде інтенсивно та успішно, раптовий спалах інтересу низки відомих українських ЗМІ до проблеми імплантування Яценюка до складу «Батьківщини» свідчить про відсутність консенсусу у цьому питанні.
Ще один консенсус виглядає для Тимошенко небезпечним – висування єдиного кандидата від опозиції, якщо ним стане не вона. Шансів на схиляння партійних прапорів «УДАРу» та «Свободи» перед відомою всій країні лідеркою обмаль – їхні керівники мають власні пухкі президентські амбіції, що постійно зростають. Для Юлії Володимирівни єдиний кандидат від опозиції, висунутий під час її перебування за ґратами, може стати ворогом номер один, адже він приверне до себе увагу та ресурси, набиратиме (відбиратиме) рейтингові очки тощо. Тому єдине, що залишається, – закликати до проведення демократичних праймеріз у першому турі та сподіватися, що Янукович не вийде до другого туру.
Подібне в Україні вже було, пам’ятаєте? Яскрава кампанія без «плану Б» і 10-відсотковий розрив на користь Януковича після першого туру, який команді Тимошенко ліквідувати не вдалося. Які висновки зробила Юлія Володимирівна з тієї поразки? Від їх глибини залежить і доля виборів-2015…
