Події останніх днів нагадали, що сусідня з Україною Молдова поступово поринає у масштабну кризу. Росія прагне застосовувати елементи гібридної агресії проти ще однієї пострадянської республіки, яка не хоче танцювати під дудку Кремля.
30 років тому на берегах Дністра вже спалахувала нетривала, проте запекла війна, наслідком якої стало утворення так званої Придністровської молдавської республіки з столицею у Тирасполі. Невизнане Придністров’я фактично стало «сірою зоною» у економічному аспекті та російським важелем впливу у політичному. Ми всі відчули цю проблему, коли у травні на території, яка також межує з Україною, імітувалися військові приготування. Проте російська військова присутність у самопроголошеній ПМР носить швидше психологічний характер, здійснити звідти без помітного посилення позицій агресивні дії проти України тамтешні гарнізони не можуть. Нагадаю, що у багатьох мешканців Придністров’я по 3-4 паспорти з громадянством різних країн, і мотивація воювати у них відверто невисока. Тому невизнана ПМР використовується Росією насамперед для операцій інформаційного впливу.
Варто підкреслити, що Молдова попри непросту економічну ситуацію прийняла після 24 лютого 2022 року десятки тисяч українських біженців, а 31 жовтня залишки збитої силами української ППО російської ракети впали біля села Наславча на півночі країни. Можливо, країни ЄС прискорять надання військової допомоги Кишиневу, обіцяної ще влітку, адже армія Молдови належить до категорії бонсай-армій. Молдова тим часом вислала російського дипломата, проте є підстави припускати, що оголошення його персоною нон грата мало під собою інші причини, крім падіння ракети на своїй території.
Нагадаю, що наприкінці 2020 року президентом Молдови стала проєвропейські орієнтована Мая Санду, партія якої PAS здобула минулого року більшість на парламентських виборах. У Молдові фактично сформовано монобільшість, однак для суттєвих успіхів правлячій партії забракло потенціалу. Домашній арешт для експрезидента Ігоря Додона – можливо, один з головних успіхів команди Санду.
Влітку цього року Молдова разом з Україною (дехто вважає, що на плечах українських військових) отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Треба відзначити, що процес євроінтеграції Молдови виглядає не таким простим, як видається на перший погляд, Кишинів часом переганяв Київ на цьому шляху. Проте міністр закордонних справ та європейської інтеграції Ніку Попеску визнав, що процес вступу до ЄС може зайняти більше 10 років.
Молдова межує лише з Україною та Румунією, і це частково рятує її від деструктивного впливу Кремля. Частково, проте не повністю. Наприкінці минулого року країна переживала енергетичну кризу і була змушена підписати невигідний контракт з «Газпромом» на постачання газу. Російські ракетні удари по об’єктах критичної енергетики України змусили її відмовитися від експорту електроенергії, що спричинило енергодефіцит у Молдові. Уряд Наталії Гавриліци анонсував нульове зростання ВВП у 2022 році, що також не піднімає настрій громадянам Молдови.
Ще влітку розпочалися антиурядові протести у Гагаузії – автономній частині Молдови, де роблять ставку на аграрну продукцію. Закриття російського ринку для продукції молдовського АПК разом з подорожчанням енергоресурсів боляче вдарило по тамтешніх аграріях, а вплив Кремля у Гагаузії традиційно був помітним. У середині вересня прихильники партії «Шор» (її лідер звинувачується у численних оборудках та перебуває в Ізраїлі) розпочали щонедільні протести у центрі Кишинева. Показово, що нещодавно до них приєдналися прихильники комуністів та соціалістів Молдови, також представлені у парламенті республіки. Про повернення до Молдови заявив і колись найбільш впливовий тамтешній політик Влад Плахотнюк, а прімар (мер) Кишинева Іон Чебан, який створив нещодавно партію «Національний альтернативний рух», звинуватив правлячу партію PAS у незаконному фінансуванні політичної діяльності.
Президент Мая Санду доволі прозоро натякнула на об’єднання зусиль російських спецслужб з місцевими корупціонерами і крадіями державних коштів. Поки владі Молдови вдається нейтралізувати протести, проте з початком опалювального сезону стан енергетичної безпеки країни навряд чи покращиться. Санду наприкінці 2022 року перетне екватор перебування на президентській посаді, але їй кричать «Жос!» (Йди геть!) вже сьогодні.
Хоча у відносинах між Києвом та Кишиневом є складні моменти (справа судді Чауса, зауважу, не головний з них), Україна у нинішній ситуації повинна політично та економічно підтримати Молдову. Довжина кордону України з цією країною складає 1222 кілометри, і допустити прихід до влади у Молдові проросійських сил не можна – це одразу посилить російські можливості впливати на український Південь.
