Інавгурація новообраного президента – чудовий інформаційний привід, щоб оцінити ситуацію на політичному ландшафті України. Спробую зробити це у п’яти пунктах.
5. Саме стільки років в Україні не було виборів на загальнонаціональному рівні – президента та парламенту. Накопичилося чимало очікувань, прагнень, адже суспільство продовжує перебувати у стані перманентного стресу. Брак стратегічних комунікацій по лінії влада – суспільство та низький рівень політичної грамотності громадян України, власне, і спричинили результат президентської кампанії.
4. Якщо бути точним – 4G. Поширення високошвидкісного мобільного зв’язку дозволило команді Зеленського зробити публічну ставку на соціальні мережі як інструмент боротьби за виборця. Проте будемо відверті: без інформаційної політики провідних українських телеканалів, які малювали дійсність переважно сірими та чорними фарбами, шансів на успіх у амбітного дебютанта було б набагато менше.
3. Вперше в новітній українській історії саме троє претендентів реально розраховували на вихід до фіналу президентських перегонів. Ця ситуація виглядала унікальною та сформувала тактичний малюнок боротьби за омріяну булаву. У підсумку Україна отримала вибори, до прозорості та демократичності яких немає претензій, і це суттєво відсунуло нашу країну від «русского мира», де результати голосування відомі заздалегідь.
2. Двоє виборів – президентські та парламентські – пройдуть цього року в Україні. Влада не лише має шанс на оновлення, але суб’єкти боротьби за неї повинні усвідомлювати загрози та виклики, які стоять перед державою. Проте формат президентських перегонів, на жаль, не дозволяє очікувати змістовних дискусій під час боротьби за 9е скликання Верховної Ради.
1. Вперше президентом України стала людина без жодного досвіду державної служби та навіть мінімального досвіду політичної діяльності. Це не так вирок Петру Порошенку, як виклик суспільству та проблема для державних інституцій. Українській демократії буде нелегко, проте кращого варіанту суспільного устрою для нашої держави наразі немає.
