Я далекий від зловтішань, але партія, яка волає на пів-країни, що в неї крадуть голоси у Києві, сама виявилася закостенілою, недемократичною та консервативною. Більше того, сповідує подвійні стандарти.
Так от, шанований мною ДемАльянс нещодавно відмовив у членстві відкритому гею. Та добре, якби просто послав, як зазвичай це роблять «великі» партії. Ні, цьому збіговиську, яке претендує на роль третьої сили, вистачило розуму докладно пояснити, хто вони такі.
Друзі, чи ви знали, що ДемАльянс – то християнсько-демократична партія? Так-так, «самодержавие – православие – народность», це все звідтам, ага. Тепер вже не дивно, чому у маленької партії, яку начебто фінансують люди і громада, такі кошти на рекламу, на стікери та зовнішню атрибутику. Мабуть, ревні християни спонсорують.
Але це не все. Партія, яка претендує на чесність та прозорість, насправді виявляється дикою консервативною резервацією. І відмова українському гею у вступі до лав партії – це яскраве тому підтвердження.
Більше того, на думку демальянсівців, українська мова, визнання нашої історії, вступ до НАТО для захисту від російської агресії – все це не ті питання, які мають турбувати суспільство і політиків. Вочевидь, дерибан і розподіл посад важливіші за національну ідею, авжеж.
Практичні рішення, про які полюбляє говорити ця типу партія, насправді полягають лише у самопіарі та пустих балачках – у жодному місті України «ДемАльянс» не досяг жодних результатів, зате красиво рекламував себе у зв’язці із злочинцем, колишнім президентом Януковичем. Покажіть результати діяльності цього загону «тимурівців».
Наостанок. Революція Гідності була почата і закінчена молодими. І на Майдані стояли поруч, без імен, сексуальної та релігійної орієнтації сотні і тисячі людей, і гинули за Україну теж разом. Якщо партія, яка активно використовує нині Майдан у своїй рекламі, не визнає цінностей, за які боролася, то її місце – разом із партією регіонів на смітнику історії. Тільки ПР знадобилося десять років, щоб пройти цей шлях.
Дикою зухвалістю виглядають потуги «демальянсівців» та деяких інших партій приватизувати майдан. Ми всі пам’ятаємо, що 30 листопада там не було ніякого Гацька, ніяких партійців, нікого, хто б захистив студентів. І казати про те, що хтось там ночував з самого початку – лицемірство і наруга над пам’яттю.
Ще більш блюзнірськими виглядають заяви, мовляв, ми не бачили гейської сотні на майдані. Коли я це почув, то подумав, що це каже хвора людина. Шановні, ми всі єдині у житті і у смерті – на Майдані не перевіряли паспортів, сексуальної чи релігійної орієнтації, тому коли я чую «Вас не було на майдані», ще й від представників партії – це виглядає просто по-хамськи.
Допоки в Україні усім, незалежно від статі, сексуальних, релігійних чи політичних уподобань не буде рівних прав і можливостей, доти не маємо права говорити про нормальну європейську державу. Тому, мабуть, ЄС погарячкував із асоціацією. Ми ж не змінилися аж так, щоб набагато.
Молоді політики дуже швидко вчаться лицемірству. В першій «п’ятірці» і «десятці» на вибори усіх рівнів мають бути і представники ЛГБТ, і представники різних рас і конфесій, і, обов’язково, люди з обмеженими фізичними можливостями. Скажіть, політики, у вас у прохідних частинах списку багато геїв та інвалідів? Жодного, якщо не вважати лідерів більшості партій!
Давайте поважати усіх, незалежно від їх життєвого вибору. Або ризикуємо опинитися у глухому Середньовіччі, куди нас так наполегливо тягне Росія. Європа – це свобода, не стереотипи. А «ДемАльянс» має публічно вибачитися, тоді можна буде про щось говорити.
І хотілося би, щоб демальянсівці, такі «відкриті» і «чесні», показали би свої витрати з 21 листопада до 01 червня – звідки беруться мільйони гривень на рекламу та підтримку ЗМІ?