Незабаром виповниться чотири місяці, як на Майдані загинули бійці Небесної сотні. І сьогодні тисячі калушан очікують на цей день із неабияким болем у серці. У багатьох досі перед очима ці страшні лютневі дні.
Але пам’ять — це не тільки пам’ятники. Майдан об’єднав талановитих людей. Хтось малював і фотографував на барикадах, а хтось — написав про те, що відчув і пережив на папері. Вірші про революційну боротьбу українців протягом листопада 2013 — лютого 2014 року об’єднали в антологію «Небесна сотня».
Пам’ять — це живі люди. У Калуші планувалося проведення фотовиставки, присвяченої пам’яті Небесної сотні. Виставка «Євромайдан очима калушан», яка мала відбутися у ПК «Юність» 23 травня, на день Героїв. Калушани надсилали цікаві, змістовні фото з Майдану на вказану адресу. Відділ культури Калуської РДА вже відібрав найкращі фотографії, однак несподівано виставку скасували, посилаючись на «державну політику» у сфері культури.. Чому, так і залишилося загадкою
Однак державна політика не заважає працювати приватним підприємствам, провадити свою роботу транспорту, працювати санаторіям, готелям, ресторанам та кафе міста Калуша. Невже траур стосується тільки мистецької сфери?
В останній день березня працівники ПК «Мінерал» згадали традицію — на честь героїв висадили молоду вишневу алею. І от зараз Зиновій Штайнер, художник, колекціонер, збирач антикваріату, мандрівник — запропонував міським художнім колам проект дизайну міського середовища поблизу міського ринку, де зараз знаходяться ятки із товаром. Без сумніву, проект суперечливий і навіть утопічний, однак чому на мить не задуматися. Що покликало художника привезти із карпатського села до Калуша цей проект?
Утопічним є проект перенесення базару чи магазину із місця, яке він займає, оскільки є місцем роботи для десятків людей. Однак, чому на мить не задуматися, що покликало художника шукати шлях до владних кабінетів? Наскільки готова міська влада прислухатися до художників, кожен із яких є особистістю, і почути їх?
Зоряна Сохацька, художник, вважає, що якщо не дослухатися, то його мають принамні вислухати.
— Колись у Калуші існувала художня рада. Вона мала складатися із художників, скульпторів, працівників бібліотек та музеїв, які могли вносити свої пропозиції щодо естетичного оформлення міського простору.
У управлінні культури повідомили, що при управлінні діє художня рада, однак вона включає тільки питання творчих звітів художніх колективів міста. Невже інші питання не можуть входити до компетенції управління культури? Чому для будь-якого альтернативного проекту потрібна згода міського «тата»?
Цей художник — корінний калушанин. В той час, як більшість господарів, які населяють будинки у центрі міста, не знають навіть дати присвоєння Калушу Магдебурзького права, що і казати про інші історичні віхи. Про біографію художників, поетів, письменників, вчителів, які пов’язані із містом? У громадських організаціях міста пообіцяли обговорити тематичну виставку до дня Героїв.
Однак художника там — не хочуть бачити. Втім, він туди не прийде — поїхав у Карпати.
Невже кожен настільки дорожить своєю добропорядною репутацією, що не готовий промовити вголос те, що насправді думає?...