Дощ… Похмуро… Комп’ютер і кава — у похмурий день, коли багато друзів так само онлайн, а по сусідству навпаки, нікого немає, найбільше задоволення – все таки згадувати. Восьмий клас, 13 років — чим не найкращі спогади минулого?
Днями натрапила на публікацію фото акторів із серіалу свого дитинства «Беверлі Хілс». Виявилося, що Келлі тричі була заміжньою і має трьох дітей, а Бренда — не має жодного. Отакої. Саме та вдумлива героїня, із якою себе асоціювали всі мої подружки-відмінниці, виявилася скандалісткою, її кілька разів виганяли зі знімального майданчика через стервозний характер: вона просто-на-просто била колег по роботі…
У 1998 році, так само у жовтні, була показана перша серія «Беверлі Хілс» на «Плюсах». Точніше, третього сезону. Як зараз пам’ятаю, що у восьмому класі у мене був щоденник із вісімкою красунчиків та дошкою для серфінгу на обкладинці. Він і тепер десь валяється… Це була основа молодіжних серіалів — потім були «Друзі», «Район Мелроуз», «Сансет Біч» та ще цілий ряд. Але за силою впливу на особистості наших дівчаток із «Беверлі Хілс» ніщо не зрівнялося.
Коли зараз ввімкнула серіал, і лунає знайома музика під сто разів чуті титри, згадую, що у кожної однокласниці була улюблена актриса. Алка то була Донна, Зоряна — то Валері. Але всіх надихав красунчик Ділан у темних окулярах. Стів мене не особливо чарував, з цим його нахабним тоном. А Брендон був смішний у своїх сорочках...
Можна сказати, що тему сексу тоді вперше підняли на екрані. Пригадую серію, де Бренда іде із дому до Ділана, бо вони не дозволяють їм зустрічатися, і живе у його будинку. Виховний момент цієї серії залишається поза кадром і досі, але тепер, коли моя дитина заглядає мені через плече, поки я пишу це, розумію його просту актуальність. Все таки — колись уміли знімати серіали. Сьогодні завдяки Youtube, сервісу ex.ua та програмі torrents знайома магія відійшла в небуття. Наші діти ніколи не будуть очікувати зустрічі з улюбленими героями цілий день. І не матимуть часу обдумати побачене на екрані.
Колись ми чекали однієї серії «Беверлі…» цілий день. Пригадую, що 1998 рік — припав на мій восьмий клас. Сірий мікрорайон і гімназія у старому садку. Темні вечори, подеколи без світла, економія на харчах, мівіна і Юппі. Все, що нас тоді цікавило, це по швидше зробити уроки, щоб подивитися серію пригод американської молоді на каліфорнійському пляжі. Якщо уроки не зроблені, то мама могла і не дозволити. Тоді і новин ніхто не дивився по телевізору, зате серіал пропустити було не можна, бо про що завтра говорити на перерві у школі…
У нас була компашка із чотирьох дівчат. Сьогодні наші долі — різні. Одна із них вийшла заміж і живе у Калуші, інша побула у Польщі і повернулася, таки до Калуша, і кажуть, працює секретаркою. Ми всі однаково вчилися у одному класі, а зараз — рідко спілкуємося. Хіба що на теми минулого. Така вона, жіноча дружба… Третя подружка, от сказати, та, яка була із села, живе у Сумах, і як на мене, її доля найбільше виглядає близькою до тієї, про яку ми мріяли у школі…
Поглянула на екран, де дочка дивиться черговий мультик. Для мене він безіменний, і хочеться вирішити — все, кінець улюбленим героям. Але, може, справа не у часі, а у — нас самих?
Але повернемося до «Беверлі…». Вони носили лосіни. А ще — джинси до пупка. Дуже витончений вид джинсів. Потім було важко пристосуватися до київської моди після такого. Але роки летять. На сайті, де виклали статтю з нагоди 25-річчя серіалу, переважно плаксиві коментарі: «Як летить час, жах… Але всі обличчя такі знайомі, приємно знаходити риси, які зачепили ще в дитинстві». «Баби в сорок років виглядають погано, а для мужика саме те…». От так. Що би сказала на це моя сусідка, феміністка Тамара? Просто запитала би, чи то писав мужик. І отримала би відповідь: «Роки прикрашають тільки вино і коньяк». А то і погарячіше.
Популярність викладок типу «Дітки виросли» просто зашкалює. А тим часом наші дітки підростають…
Що ж таке серфінг, я і мої однокласниці так і не дізналися насправді… Тоді ж мріяли і про це. Мабуть. Ми тоді ще не вміли професійно мріяти. Тепер дехто цьому навчився, а дехто — ні. В будь-якому разі, цього не вчать у школі…
