Ряд експертів погоджуються в тому, що проблема хімічної зброї в Сирії — лише вершина айсберга суті конфлікту. Після угоди між США і Росією щодо хімічної зброї Сирії преса, між іншим, називає ряд причин, зяких план може не спрацювати, і, відповідно, вірогідність атаки САР зросте. Серед них наступні:
1. Асад вимагає, щоб США припинили озброювати повстанців (поставки зброї відновилися в останні кілька тижнів). Це малоймовірно.
2. Асад вимагає, аби Ізраїль також здав зброю масового знищення. Це малоймовірно.
3. Повстанцям потрібна інтервенція США. Вільна сирійська армія відкинула російську ініціативу і закликає США атакувати режим негайно.
4. Саудівській Аравії конче необхідна інтервенція. Саудівці витратили мільярди доларів на підтримку повстанців і лобіюють проведення атак.
5. Катару конче потрібна інтервенція. Катар витратив мільярди доларів на підтримку повстанців. За словами держсекретаря Керрі, «арабські країни» запропонували Штатам оплатити витрати на операцію по усуненню Асада.
6. Туреччині необхідне усунення режиму. Анкара дислокувала війська на кордоні з САР і висловила невдоволення зволіканням Заходу. Можливість політичного діалогу між двома сусідніми країнами наближається до нуля.
Окрім того, у понеділок 16 вересні турецькі винищувачі збили сирійській вертоліт у повітряному просторі над турецькою кордонною провінцією Хатай. Анкара заявила, що «не дозволить нікому порушувати кордони», одна сирійська сторона звинуватила Туреччину в намірах підвищити напругу: вертоліт патрулював територію, через яку в Сирію потрапляють «терористи». За рядом повідомлень, на турецькій території проходять тренування бойовики, що воюють з режимом Асада.
7. Ряд конгресменів у США виступають за інтервенцію.
8. Обама, з одного боку не хоче виглядати слабким і вже говорить про «наслідки» в разі провалу ініціативи. З іншого боку, президент США зазначив: «Ми приділяємо надто багато уваги Сирії, в той час як унас вдома є багато проблем…». Враховуючи й те, що Обама віддав питання інтервенції в руки Конгресу (вірогідно, через те, що не витримав тиску з боку ізраїльського та саудівського лобі), від самого початку «головним» на сирійському напрямку США видається саме держсекретар. А Керрі й сам ніби готується до того, що план знищення хімзброї Сирії не спрацює. (Цікаво, що сказав би Фрейд про його обмовку на прес-конференції в Женеві після перемовин з Лавровим, коли замість «хімічна» зброя він сказав «тактична»?)
За словами Керрі, угода має бути «всеохоплюючою», «надійною», з можливістю «перевірки» та «імплементації в найкоротші строки». Сьогодні видання NationalInterest зазначило, що для виконання всіх цих умов інспектори ООН мають потрапити також і на територію, яку утримують повстанці. Адже, за рядом повідомлень, за словами Сирії та Росіє, там є хімічна зброя. Чи вдасться це зробити?
Зазначу ще кілька аспектів.
— Повідомлялося, що американські солдати отримали наказ дислокуватися в Сирії.
— Сирійська національна коаліція не згодна відкидає угоду.
— Глава Сирійської національної ради (опозиційної сили, яку підтримує Захід) Джордж Сабра у серпні відвідав з візитом Канаду. Міністр закордонних справ Джон Беірд. З яким провів зустріч Сабра, в ході переговорів робив акцент на політичних рішеннях, визнаючи «очевидні правопорушення з боку режиму». У відповідь на це глава СНР закликав все-таки «допомогти припинити насильство в його країні шляхом конкретних дій проти Асада». Тобто, навряд можна сподіватися на те, що головні опозиційні сили сядуть за стіл переговорів із тим, кого звинувачують у застосуванні (доведеному експертами ООН) заріну проти цивільного населення. І навряд чи моджахеди, що вводять шаріат на відвойованих у «асадитів» територіях, спроможні домовитися про щось із «невірним», що підтримав переворот у Єгипті і назвав це падінням «політичного ісламу» — долею всіх, хто спробує використовувати релігію в політиці.
Наразі видається, що питання журналістки до держсекретаря США, яке Росія перетворила на ініціативу, не надто зручне для Заходу. Імплементація плану потребує певного часу. І саме час може або охолодити Захід і відвернути інтервенцію, або, навпаки, довести рівень напруги до рівня, коли будь-який інцидент може призвести до воєнного удару по САР.
