Після «твіттерної дипломатії» міністра закордонних справ Ірану Жавада Заріфа, президенти Ірану і США обмінялись дипломатичними листами.
В інтерв’ю CNN Хассан Роухані заявив, що ІРІ засуджує будь-які злочини проти людства, у тому числі злочини нацистів проти євреїв та не євреїв. У перекладі американського каналу з вуст Роухані звучить термін «голокост», у той час як іранське інформаційне агентство Fars цитує лідера країни дещо іншим чином – без цього терміну. У першому варіанті Роухані виглядає більш миролюбним. Труднощі перекладу чи інтуїтивне прагнення відлиги в американо-іранських стосунках?
Є різні думки щодо можливості/неможливості останнього.
Під час промови на Генеральній Асамблеї ООН президент Обама згадав Іран 25 разів. Однак, видається, за мирною риторикою не стоїть нічого, крім слів. Наразі в Ірану більш вигідна позиція: «Вас хвилює наш мирний атом? Ок, вирішимо все в найкращому вигляді. В рамках міжнародного права. Ноу проблем». Якщо питання таки вирішиться, у Штатів буде формально менше претензій до ІРІ, на крайні випадок «недотримання прав людини», «брак демократичних свобод» і т.д. Але чи вирішиться питання? Варіант політичних рішень щодо Сирії вже здається незручним для Вашингтону, де його приймають, однак встановлюють надто високу планку для угоди з такими вузькими часовими рамками, говорять про «наслідки» і не виключають «застосування сили» (спіч Обами на Генеральній Асамблеї ООН, скоріше за все, прозвучав для замилювання очей Росії). Тому, вірогідно, переговори з Іраном матимуть такий подібний характер.
Складається враження, що Роухані не м’якший за попередника Ахмадінежада, просто — менш експресивний.
Окрім того, президент Ірану вже на першій прес-конференції після інавгурації чітко позначив свою позицію щодо ядерного питання — атом у них мирний, і на його розробку в Ірану є всі права. Зазначаючи відсутність намірів іти на війну, лідер ІРІ все-таки задав негативний тон риторики в сторону Ізраїлю – «місцевий окупаційний і узурпаторський режим дестабілізує регіон». А втому ж таки інтерв’ю CNNРоухані зауважив, що злочини нацистів проти євреїв не дає останнім права на окупацію палестинських земель.
ІРІ — союзна Росії держава, що підтримує режим Асада, має складні і напружені відносини з головним американським сателітом на арабському Близькому Сході — Саудівською Аравією; посилює вплив в Іраку на фоні виводу американських військ і, вочевидь, не має жодного наміру кардинально змінювати червону лінію зовнішньої політики.
Далі, Іран і Пакистан мають намір розвивати дружні відносини, які загалом у них складаються позитивно. Незважаючи на невдоволення Вашингтона,Тегеран та Ісламабад обговорюють проект будівництва PeacePipeline для доставки 21,5 млн кубометрів природного газу з іранського Південного Парсу в Пакистан. Також ідуть переговори про продовження трубопроводу в Китай. І на цьому фоні важливим видається намір США «налагодити стосунки» з Пакистаном, де на початку вересня прийняв присягу новий президент.
Обама вже виглядає слабким у зовнішній політиці (ще у перший строк його порівняли з Джиммі Картером), і будь-які поступки Ірану (а в даній ситуації будь-які зрушення будуть, скоріше за все, саме поступками) будуть більш вигідними Ірану і Роухані, ніж США й Обамі. Для останнього, з точки зору вашингтонських яструбів, це буде ще одним проявом слабкості. Хоча на фоні Нобелівської премії — це просто миролюбність.
