У дитинстві мене, як і всіх дітей, легко було обманути. Почувши від тата, що ківі — це такий сорт волохатої картоплі, я вірила. Тепер є «гугл» і більш-менш свідоме дитя легко провірить подану тобою інформацію. А якщо дитя хитре, то ще й зловтішатиметься. Маючи ключ до знань, не обов’язково запихати його в кожен замок. Нагадую собі це, коли кортить перевірити, а чи дійсно кіно зняте на реальних подіях, а чи дійсно мій подарунок коштує саме стільки, скільки вказано на ціннику. Думаю, кожен має подібний «грішок» перевіряння інформації. Звичайно, коли справа стосується політичних злочинів чи пожеж в Австралії (від яких димів весь Фейсбук) — це інша справа, і тут якраз навички правильного пошуку інформації багато вартують. Але зараз не про це.
А про те, що одним із китів, на яких тримається щасливе дитинство, є сліпа віра в те, чого ти сам поки осягнути не можеш. "Я тебе люблю" в цьому випадку значить "Я тобі довіряю". А відсоток недомовленості в історіях про те, звідки беруться діти і чого сніг білий, хай залишається на совісті та креативності батьків.
Дідусь, який більше не приходить в гості, бо «літає біля Бога»; святий Миколай, котрий бачить, як ти вчишся; дощик який падає, бо хтось йому варить борщик", до певного віку є аксіомою. Між гіркою правдою і солодкою брехнею завжди буде тонка межа. Але, здається, мої рідні вміли її дотримуватися. Принаймні, зараз, оглядаючись на дитячі роки, я не відчуваю себе обманутою.
Але від самої думки, що через пару років мені самій доведеться розказувати дитині про твердість світу м’якими словами, робиться некомфортно. Хоча, коли дійсно є ситуація, яку треба проговорити, слова знаходяться і розум мобілізовується, бо не менш важливим за дитячу довірливість є батьківська впевненість у своїх словах і діях. Зрештою, це стосується не тільки площини "батьки — діти". Якщо чоловік-політик-лікар вірить в те, що він робить, він отримує схвалення від інших. Часто зовсім бездарні ідеї та люди підкорюють світ, бо вірять, що їм це під силу, і ми їм віримо. Відомо ж, що по вірі — воздасться. Проте мені досі не віриться
