На вулиці яскравих кадрів не менше — тільки встигай ловити їх і свого маленького дослідника Гарне слово «строкатість» може бути синонім дитинства. Починаючи з вибору бортиків в ліжечко новонародженого і закінчуючи обкладинкою щоденника десятикласника — суцільне різноманіття.
Надмірність у виборі породжує розгубленість. У будь-якому дитячому магазині легко відчути синдром Стендаля, голова піде обертом від краси, а частіше і — від ціни. Але це на перший погляд.
Якщо говорити про україномовний дитячий контент (наприклад, Ютуб) — різноманіття не те слово, яке його характеризує. Тут, скоріше, намагання копіювати рейтингові (переважно російські) дитячі канали. Звичайно, можна вирости без українських колискових і бути патріотом «до кісток», але може бути і навпаки. Вичерпавши запаси пам’яті, я інколи хочу знайти в мережі «підказку» у вигляді віршиків чи пісеньок рідною мовою. І справедливо хочу, щоб не тільки кислотний мультик і примітивна анімація гіпнотизувала дитину, а й мамі перепало естетичного задоволення. Вдається не завжди. Бо естетика не часто дружить з комерцією. А те, що дитина може бути «стратегією» для заробітку, нікого не здивує.
Багато з нас пам’ятає очікування автобуса на привокзальній площі і циганок з дітьми, які просили «пару копійок». Проте є чимала кількість людей, які свідомо заводять дітей для того, щоб, наприклад, «з нуля» розповісти про вагітність та батьківство. Можливо, в мене немає підприємницької жилки, але такий спосіб «продавання» дітей нічим не відрізняється від циганського способу. Звичайно, я перебільшую, але часто ні першим, ні другим дітям не подобається робити те, що від них просять дорослі.
У якийсь момент пошуків супернавчального відео приходить усвідомлення, що найкраща розвивайка для дитини — це вимкнений інтернет у дитини і в мами.
