Бачити туманного осіннього вечора світло у вікнах — синонім затишку. За кожним прямокутником з жовтим світлом своя історія. Навіть якщо за тим вікном намагнічене повітря від голосної розмови чи навпаки напружене мовчання. Навіть, якщо цей дім зі світлом у вікні — це лише місце ночівлі, перед втечею в новий робочий день. Навіть, якщо це не місце сили, а просто місце прописки. Особливо, якщо це найщасливіше місце у світі, де пахне корицею з кухні й чути дитячий сміх. Світло у вікні означає, що хтось щасливий, хоча б тому, що може прийти та увімкнути світло. Переступивши поріг, в темряві промацуючи стіну в пошуках вмикача самому стати світлом.
Переоцінка базових цінностей відбувається тоді, коли очевидне перестає бути доступним. Після того, як нещодавно Росія атакувала електростанції в Україні така очевидна річ як світло стала розкішшю. У містах є планові відключення електроенергії, є певний час коли не варто перевантажувати систему використанням електроніки.
Врешті є режим світломаскування, бо ніколи не знаєш «за ким дзвонить сирена» і куди прилетить випущена за тисячі кілометрів ракета. Тоді світло перестає бути синонімом затишку. Але вікна і ті хто живуть за ними не перестають бути – зі своїми радостями, мовчаннями, втомою і надією.
В давні часи, коли до винайдення перемінного струму та інтернету було ще тисячі років джерелом тепла був прямий вогонь. У багатьох етносах – берегинею цього вогню була жінка. Піч як місце де живе персональне сонце і тепло, кухня, як душа будинку.
Можливо тому восени, мені хочеться більше часу проводити на кухні. Пекти хліб чи торт не з необхідності, а тому, що мені дійсно хочеться «з нічого зробити щось». Думаю собі може це ті древні інстинкти просинаються. Хоча можливо все прозаїчніше, бо коли щось готую – кухня стає найтеплішим місцем у квартирі. Коли щось роблю руками – відпочиває мозок. Виходить поєднання приємного і корисного.
«Люди у своїй суті чимось схожі на наше коротке північне літо такі ж мінливі і чарівні», — писав Кнут Гамсун у книжці «Пан».
Чим різноманітнішою буде наша буденність, тим більше вона буде красивішою. А повертаючись до теми світла у вікні та затишку виходить теж банально все. Навіть якщо природа вкорочує світловий день, навіть якщо місто вимушено занурюється в темряву добре пригадати обнадійливу фразу.
«Зберігайте спокій, та майте в серці те, що не згасає».
Ну і спробуйте зробити нову страву чи справу.
