Ну що, ЯЯйка нарешті одержала всі відповіді на поставлені в ЧАТ-конференції питання до представниці Української Партії, заступника міського голови та депутата обласної ради від нашого міста пані Табачук Оксани Титівни, і ЯЯ можу собі дозволити робити власний аналіз.
Отож, до того, як розпочати свій аналіз зауважу, що у випадках необхідності привселюдно задавати питання можновладцям ЯЯ зазвичай задаю лише ті питання, на котрі маю власну обґрунтовану відповідь. Даний випадок не був винятком й у цьому, й кількох наступних блогах ЯЯ прокоментую відповіді Оксани Титівни на задані як мною так і іншими учасниками ЧАТ-конференції питання.
А розпочну з власного питання, відповідь на яке мені довелося очікувати добу: про онкохворе населення й ставлення до проблеми їхнього лікування владою міста та особисто пані Табачук. У відписці (бо інакше те й не назвеш) на це питання, Оксана Титівна, на мою думку, продемонструвала як власну неспроможність надати належну відповідь навіть через добу часу так і власну байдужість до цієї проблеми городян. 
Хочу звернути увагу, що у тім відписі ЯЯ так і не знайшла відповіді на поставлені мною запитання. Адже:
1) насправді найбільш продуктивно поширити інформацію про симптоматику онкологічних захворювань на перших стадіях, можна через підпорядковану саме Оксані Титівні галузь освіти. Невже так важко звернутися до кваліфікованих фахівців з проханням виступити на батьківських зборах у школах та садках, де розповісти про необхідні профілактичні заходи в тому числі й профілактичні огляди у лікарів, про симптоми при спостеріганні яких в себе чи родичів, необхідно звернутися до лікарів і які і де аналізи при цьому необхідно здати, щоб визначити хоча б попередній діагноз. Це ж просто і максимально продуктивно – звичайне поширення інформації. На такі загально шкільні батьківські збори можна було б запросити виступити і компетентних у співпраці з благодійними фондами фахівців, щоб люди у момент, коли зіткнулися з такою проблемою знали до кого їм звертатися. Хоча остання моя пропозиція наразі у місті є нездійсненною – адже такі компетентні фахівці, зі слів пані Табачук, є лише у «проекті фонду» якого, насправді, існувати не може.
2) кумедно було читати, що наче Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з комунальним закладом «Добродія Калуська» вже напрацьовано проект створення фонду допомоги онкохворим дітям. 
хоча 
Оксано Титівно, повідомляю, що згідно з Українським законодавством, а саме за законом про благодійництво та благодійні організації, Стаття 5: Засновники благодійних організацій. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації.
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=531%2F97-%E2%F0
Тому і моє питання з цього приводу звучало саме як: Які надаються консультації з питання забезпечення необхідними ліками, співпраці з фондами та благодійними організаціями та в кого з представників нашої влади можна одержати кваліфіковану консультацію з цього приводу? Від так і вірити Вашим словам, що наче названими Вами організаціями щось там напрацьовано, в мене немає жодних підстав.
Більше того, пані Оксана чомусь вбачає основною діяльністю благодійного фонду у підготовці текстів звернення до усіх відомих благодійних фондів. 
Моя Вам порада, перечитайте за цим посиланням http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=531%2F97-%E2%F0 Статтю 16.
Така відповідь від представника міської влади мною розцінюється не інакше як відверта заява про те, що до сьогоднішнього дня у Калуші де найвищі показники захворюваності на цю смертельну недугу – не зроблено нічого. Те що там напрацьовують, за словами пані Табачук, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з комунальним закладом «Добродія Калуська» - мені не зрозуміло (адже таке йде в розріз із буквою закону), так само як не зрозуміло скільки ще втрачених життів потрібно для того, щоб наша влада нарешті перейшла від балачки «про» - до звіту «що зроблено».
3) звернула на себе увагу й відсутність коментарів пані Табачук на мою заяву про залишені міською радою без відповідей клопотання батьків в одержанні матеріальної допомоги для лікування їх онкохворих дітей. Зауважу, що ненадання відповіді на заяву – це, перш за все – порушення закону про звернення громадян. Та звісно, що батькам й родині, котрі заклопотані зборами коштів та перебувають поруч з важкохворою дитиною не до снаги звертатися у прокуратуру з проханням перевірити, чого то на їх заяву у міську раду, відповідь не надійшла.
4) Оксана Титівна заявляє, що, цитую: «Консультацію щодо проведення діагностики, лікування та виділення матеріальної допомоги Ви можете отримати у заступників міського голови, до компетенції яких належать питання охорони здоров’я та соціального захисту населення – Турчина В.В. та Романко Г.В.»
То як це розуміти? Як те, що заяви батьків з проханням виділити матеріальну допомогу на ім’я голови міської ради недостатньо для одержання позитивного рішення щодо неї, чи хоч би елементарної відповіді на те клопотання? Потрібно ще й на прийом потрапити до пані Романко, поясніть навіщо і хто повідомляє батькам про таку необхідність? А консультуватися стосовно діагностики та лікування онкологічних захворювань вона нам пропонує у фахівця з технологій деревообробки. 
Як зрозуміти її висловлювання, як заяву про те, що, щоб діагностувати та лікувати недуги калушан медичної освіти вже не потрібно?
Тож, у повній байдужості до даного питання, з боку заступника міського голови Оксани Табачук як і влади міста в цілому, особисто в мене, більше не виникає сумнівів. ЇЇ відповідь на конкретні запитання, щодо конкретної проблеми – була про те, чого немає й бути не може. І лише додатковим доказом її байдужості стала інша відповідь у ЧАТ-конференції, на запитання про культурні заходи у місті. Оксана Титівна відповіла, що у минулі вихідні відбувся етнофестиваль «Колесо», та не згадала про благодійний концерт «Даруйте віру людям у добро», що проводився 2 жовтня о 15:00 з метою зібрання коштів на лікування шестирічного Олежика Радьо.
Далі буде…
