Мій другий блог — із серії коментарів до відповідей калуської чиновниці, представниці Української партії Оксани Табачук буде про… національну ідею, вірніше — про національно-спрямовану ідею, яку, за її словами, уособлює Українська партія. Та про справжнє поняття — національна ідея.
Отож, на моє запитання, котре ґрунтувалося на опублікованій раніше заяві пані Табачук: у чому полягає національно-спрямована ідея, яку за її словами, уособлює Українська Партія, та як вона втілюється у наше життя, тобто, механізми втілення даної національно-спрямованої ідеї, ЯЯ одержала відповідь: «Розбудова держави починається із розвитку кожного краю, кожної адміністративно-територіальної одиниці. Чим більше і якісніше ми працюватимемо кожен на своєму робочому місці, тим сильнішою і могутнішою буде наша держава і величнішою — Українська нація».
Ливанова В.М. 1957р.
Звісно, що така відповідь є ідеологічно вірною для … радянського ладу чи будь-якого іншого виду тоталітарного режиму, і то лише у якості озвучення гасла, бо насправді то є лише абстрактним висловлюванням (нижче ЯЯ поясню чому). Та навіть отримавши такий відпис, ЯЯ не одержала відповіді на другу частину свого запитання, тому як заклик багато і якісно працювати кожного на своєму місці аж ніяк не може бути механізмом втілення будь-якої національної ідеї. Мабуть, тому, що пані Табачук оприлюднила саме партійне гасло, котре згідно із власним визначенням не потребує механізмів втілення (які, як у випадку з національною ідеєю, повинні впроваджуватися саме «згори» — на державному рівні), тому що гасла є лише інструментом пропаганди.
Для початку потрібно зрозуміти, чим національна ідея відрізняється від усього іншого, бо часто її плутають з гаслами поточного періоду, абстрактними висловлюваннями, чи ще гірше — основою для легалізації примітивного мародерства (до речі, на останньому донині спекулюють політичні сили східних та південних областей). У той час, як національна ідея має відповідні ознаки, а саме:
— національна не може мати часового обмеження — бо живе вічно;
— національна ідея повинна бути задекларованою, популяризованою та забезпеченою механізмами її втілення на загальнодержавному рівні;
— національна ідея повинна бути цінністю для будь-кого з представників спільноти. Таке можливо лише за умов, коли дана ідея є доволі конкретною і актуальною для будь-якого окремого представника суспільства, та, ставши принципом його життя, передається нащадкам у вигляді моделі поведінки.
Тобто, національна ідея є загальновизнаною цінністю, до якої прагнув, прагне та прагнутиме будь-який індивідуум суспільства, та яка, таким чином, може визнаватися спільною цінністю для загалу. І мій наголос на цінності національної ідеї для кожного з представників спільноти зокрема і її конкретності є невипадковим. Бо історичний досвід показує, що саме така національна ідея спрямовує суспільство до розвитку, розквіту і т. д. А сенс полягає у тім, що у такому випадку національна ідея одержуватиме позитивний відгук в інстинктивних програмах людей, які, як відомо, неможливо змінити ні розумінням, ні високим рівнем інтелекту, ні чим іншим. Адже інстинкт є вродженим прагненням, яке передається від пращурів на генетичному рівні, що мотивує поведінку індивідууму, і піддається лише видозміненню під впливом особистого досвіду. Відповідно, і так звані національні ідеї, що суперечать інстинктивним програмам людей, є абсурдними, оскільки психіка людини на безсвідомому рівні опиратиметься таким постулатам. Саме тому такі «національні ідеї» сприятимуть лише розкладу суспільства. Щодо механізмів втілення, то вони варіюються залежно до суті самої національної ідеї — та, у загальному, це є соціальні гарантії, якими забезпечені всі представники спільноти без виключення і в рівній мірі, та які роблять можливим реалізацію національної ідеї особисто окремим представником спільноти, не зважаючи на його походження, статус, етнічну належність чи фінансове становище.
Відповідно до цього: «національно-спрямована ідея» Української партії, озвучена Оксаною Табачук, не може бути такою, оскільки вона не є цінністю для кожного окремого громадянина, і вилитися у модель поведінки представників спільноти, що передаватимуть її з покоління в покоління — неспроможна. З іншого боку, таке висловлювання можна розцінювати як заяву про те, що процес еволюції, який відбувається постійно, бо є природнім процесом розвитку життя на землі, і може хіба лиш гальмуватися форс-мажорними обставинами — Українська партія задекларувала як власну національну ідею. 
Пропоную, приклад «навпаки» — то рівноцінно, що дописати до здобутків Української незалежності нинішнє поширення стільникового зв’язку. (А чим вам поширення стільникового зв’язку не є складовою розвитку держави — адже то нова послуга, запроваджена на основі наукових здобутків, яка відкрила нові робочі місця та наповнює бюджет податковими надходженнями).
А розбудова держави та розвиток будь-якої територіальної одиниці не починається, не закінчується та не обмежується — а може лише прискорюватися чи гальмуватися. Декларувати природні еволюційні процеси як національну ідею — безглуздо, а заклик якнайбільше і найякісніше працювати кожного на його робочому місті підійде хіба що для… ГУЛАГу. До речі, і історично справедливо — адже без дармової праці в’язнів СРСР його стрімка розбудова від аграрної до індустріальної економіки була би неможлива.
Питання лиш — як то позначилося на якості життя громадян та чим те все закінчилося… 
Насмілюся порадити представникам політичних сил нашої держави — у жодному разі НЕ читайте радянських та пострадянських авторів, що трактують поняття національної ідеї, і навіть їхню думку — як національна ідея впроваджується у життя народів світу. (Думаю, що пояснювати «чому?» тут не потрібно.) Тут потрібно звертатися до роботи психологів, які зуміли виділити суспільну мотивацію та модель поведінки, що притаманні населенню тієї чи іншої країни. Благо таких психологів та їх наукових робіт вже й у нашій країні достатньо.
А далі буде … 
P.S.
Шановні читачі мого богу, зараз нашої уваги та допомоги потребує маленька калушанка – Вікторія Вавринюк, на дворічну долю якої припали випробування, що були б за надто великими навіть на все людське життя. Наразі дитина знаходиться у львівській лікарні в важкому стані. Прохання – зверніть свою увагу та увагу своїх друзів на те, що особисто для себе невеликими коштами Ви спроможні допомогти цій дитині вижити.
ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»
МФО 305299
ЕДРПОУ 14360570
№ рахунку: 4627 0858 2824 7052
Отримувач: Вавринюк Алла Федорівна
Цей збір коштів є абсолютно прозорим, про надходження свого переказу Ви зможете дізнатися на Вільному форумі міста Калуш http://forum.kalush.info/index.php?PHPSESSID=eftuk143etngnnrcvhqpoq9ul4&topic=5499.0
де, щоденно висвітлюється кожне грошове надходження на користь лікування маленької Вікусі. Без нашої допомоги ця дитина не виживе.
