Ні, це не ноу-хау нинішнього міністра освіти – це принцип написання історії, котрий існує з прадавніх часів, і фаховому історику пану Табачнику таке добре відомо. Адже історію пишуть переможці.
Саме тому нам добре відомо про доблесть стародавніх греків і майже нічого про стародавніх персів. Саме тому ми, вивчаючи історію стародавньої Київської Русі, читаємо про князів Рюриків, і нічого не знаходимо про князів древлян, кривічів чи в’ятичів. Саме тому нам досі незрозуміло яким чином Гітлера, котрого кілька разів намагалися вбити люди з його оточення так віддано підтримував німецький народ.
Що ми знаємо про Київську Русь? Що знаємо про загибель князя Ігоря? – Те, що його вбили про спробі зібрати данину з древлян. А чи хтось згадає ім’я тодішнього правителя самих древлян? Адже князь Ігор був князем Київським – тобто полян. І коли нам стає відомо про наявність у древлян свого власного князя, якось то по іншому виглядає уся та історія.
А саме (ЯЯ постараюся максимально коротко) – були собі дві спільноти, поляни та древляни. У полян із центром Київ правили Рюриковичі, у древлян – свої правителі. Князь Олег на певний період підкорив собі древлян, і ті навіть приймали участь у його поході на Грецію. Проте, у стародавніх слов’ян не було воїнської повинності чи то регулярної армії. В той час князь оголошував про збір всіх бажаючих вирушати у похід на певні землі та певного правителя, а вже кожен собі сам вирішував чи зголошуватися йому на таке чи ні. (Бо відомі випадки, коли жителі певних міст чи то спільнот і відмовляли князю у своїй участі в поході.) Так ось, після смерті Олега, древляни вирішили повернути собі повну незалежність – мали й власного князя з правлячого сімейства. Ігор, прийшовши до влади у Києві захопив древлян й обклав їх ще більшою даниною. При спробі повторного збору данини був вбитий. Після чого князь древлян Малдит спробував було й свататися до овдовілої княгині полян – Ольги, а та організувала вбивство як самого Мала так і його сватів – одних заживо закопали в землю, наступних спалили, потім ще мстилася – після чого Ольга остаточно підкорила собі (відповідно й Києву) древлян.
Та власне, що до ХІІ ст.. у літописах ще згадується про князів древлян і про Мала зокрема, а от починаючи з «Повісті врем’яних літ» про них наче як забувають пом’янути. Чому? – а просто, адже даний літопис писався у Києві (де вже кілька століть правили Рюриковичі) – київським літописцем, задача котрого полягала в утвердженні в свідомості читачів та нащадків, що єдиними легітимними правителями на Русі можуть бути лише Рюриковичі.
Пропагандиських легенд в офіційній (так би мовити) історії і справді аж забагато. До них відноситься і трактування подій Вітчизняної війни 1812 року, коли Наполеон І Бонапарт йшов на Москву. В загалом вважається захопленням країни – захоплення її столиці. У 1812 році Наполеон наче як жадаючи захопити Росію вирушив на Москву, в той час як столицею Російської Імперії вже сто років був Санкт-Петербург. 
Вам не здається таке, щонайменш, дивним.
Події ІІ-ї Світової Війни – то й взагалі… й страшно й лячно від такого викривлення подій тих років. Якщо Ви вважаєте головним злодієм ІІ-ї Світової Гітлера, то ЯЯ можу запевнити Вас, що Ви є лише жертвою пропаганди переможців тієї війни й не більше. 
Наведу кілька фактів.
1) побутує легенда що стрімкий наступ військ вермахту на Польщу був зумовлений модернізованими військовими частинами. Проте, є визнаним, що головною проблемою тих військ при наступі були БРАК ПІДКОВ. Так, звичайні підкови для коней, що тягли пушки, обози й тому подібне. А автором цієї легенди були германські пропагандисти, які, таким чином, наводили на інших страх перед німецьким наступом.
2) всім відомі звірства німців у Аушвіці-Освенцимі. Але, чомусь ніхто не згадує про те, що ставлення до євреїв з боку Гітлера було відомо задовго до розбудови концитраційних таборів, та навіть створення гетто, тобто ще до захоплення Польщі. І при цьому уряд США зробив все задля того, щоб як німецькі євреї так і євреї Європи не змогли виїхати з Європи. Бо ж таку можливість ще до 1940-го року надавали Румунські судна, які вивозили їх до Палестини. Потім, уряду США, у 1943 році (те що категорично доведено) було відомо й про самі табори смерті – про їх існування – і знову – жодних дій. Питання – ЧОМУ? Відповідь банальна – справа в грошах, тих грошах, що були вкладені єврейськими сім’ями у якості депозиту в американські банки. Цей факт «виліз» лише у 2007 році, під час злиття двох найбільших банків США. А от почалося відверте знищення з Бабиного Яру, з розстрілів під Києвом, на котрі з боку західних спільнот не було жодної реакції. Чи не тоді фашисти відчули повну безкарність за свої дії проти євреїв?
3) початком ІІ-ї Світової вважається 1 вересня 1939 року, коли німецькі війська розпочали свій наступ на Польщу. Проте, чомусь «забули», що напередодні цих подій німці РАЗОМ ІЗ ПОЛЯКАМИ захопили Чехословаччину.
4) після захоплення Польщі Гітлер публічно звертався із пропозиціями миру до урядів Франції та Англії, котрі об’явили було війну та не вели її (з СРСР тоді був підписаний акт про ненапад), і навіть пропонував провести мирну конференцію Європейських країн. Ці заклики до миру були підтримані лідером Італії Беніто Муссоліні та Папою Римським – проте Даладьє (супротив думки кабінету міністрів) та Чемберлен відхилили таку пропозицію, але й за Польщу не воювали. А це був лише початок жовтня 1939 року.
Насправді таких прикладів аж забагато, перелічувати їх тут – то місця не стане.
Та ЯЯ до того, що надто багато фактів світової та нашої історії нам ніколи не розповідатимуть лише тому, що такі свідчення викривають ганебні діяння переможців, котрі бажають виглядати героями. То чи варто нам сьогодні дивуватися діянням того ж Табачника, який усвідомивши, що його бачення історії України в наших школах не викладатимуть. Тому, певне, й вирішив скоротити години читання курсу історії в школах. Таке собі рішення – ні вашим, ні нашим. Та як казали мої викладачі з цього предмету – ще ніхто з шкільних уроків історію не дізнався, бо як нею необхідно цікавитися, читати, слухати й робити власні висновки.
P. S.
Шановні читачі мого богу, нині у Калуші триває збір коштів для онкохворої маленької калушанки Віки Вавринюк. Нині вона разом із мамою перебуває у Німеччині для проведення обстеження. Не вистачає ще 30 тисяч гривень. Якщо Ви маєте змогу, — допоможіть!
Для тих, хто бажає долучитися до допомоги Віці Вавринюк, подаю координати рахунку:
Публічне акціонерне товариство КБ “ПриватБанк” МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570
призначення платежу — поповнення картки №4627085828247052
Отримувач: Вавринюк Алла Федорівна, код 2893416680.
