ЯЯ сьогодні про ту ж спірну ділянку біля колишнього кінотеатру “Відродження”. Взагалі на сесію міської ради зазирнула вперше й саме на час голосування відносно протесту прокуратури щодо продажу тієї землі. Враження неабиякі…
Після балаканини (а той, так званий «конструктивний діалог», що проводив міський голова із прихильниками та противниками рішення прокуратури та її представником, інакше й назвати складно) Олегом Нижником було запропоновано голосувати по даному питання поіменно. Зауважу, що з такою ідеєю до пана Нижника навіть Любомир Більович звертався телефоном із Чикаго. Проте, пан Олег уловив користь ідеї — не збагнув її суті: продемонструвати депутатам міської ради, що громадськість буде доведено до відома, які рішення підтримують чи відхиляють кожен з її представників. А їм, на відміну від міського голови, котрого ми тут не зустрінемо вже за півроку, — залишатися жити в Калуші. Звичайно, що депутатами пропозиція поіменного голосування була відхилена: ЗА проголосувало лише п’ятеро, усі інші — утрималися. За чим слідувало голосування на підтримку протесту прокуратури, результат: 5 ЗА, 7 ПРОТИ, усі інші УТРИМАЛИСЯ. Після чого пан Нижник, вірний собі, побіг плакатися представникам громади, що зустрічали депутатів із протестами до початку сесії, доводячи, що доля центральної частини міста їм небайдужа. Лише от у мене особисто до Олега Нижника питання виникає: невже було так складно докумекати, щоб до моменту голосування поставити перед рядами з представниками громади людину з фотоапаратом та відеокамерою. Чи ЯЯ ще мушу пояснювати, що потім робити з тими знімками??? 
Мій висновок з того: РУХ не те, що захистити інтереси громади не може, ця фракція навіть правильно пропіарити себе неспроможна.
Щодо персон, котрі керувалися б виключно дотриманням інтересів громади, то у тій залі, з офіційних представників, взагалі таких не знайшлося. Мета мера — скупити земельку, що буде лише дорожчати в ціні. Мета РУХУ — помахати прапорами, оскільки те, що вони коять на сесіях, хоч якимсь піаром у мене язик не повернеться назвати. Про прагнення відстояти громадські інтереси тут також не йдеться, бо у цьому разі РУХівці повинні були протестувати проти винесення даного питання (у тому вигляді, у якому воно голосувалося) ще на засіданнях депутатських комісій (а з даного перебігу подій очевидно, що нічого подібного не відбувалося). Мета прокурора – заявити свої права на 
, що власне він і зробив з трибуни сесійної зали. Єдине, що ЯЯ ніяк не спроможуся збагнути – які цілі переслідували ті семеро представників вже нині фракції «Громадянська позиція», котрі відхилили протест прокурора. Невже лиш бажанням догодити Ігорю Насалику? 
І якщо до більшості попередніх тверджень пояснення зайві, то от щодо моєї думки про мету прокурора ЯЯ вважаю за потрібне роз’яснити.
Отож, прокурор, виконуючи свої прямі функції, перевіряє рішення ради, аби ті не виходили з правового поля. А ті, котрі не відповідають законодавству, — опротестовує. Це його прямі функції, його робота, за котру він одержує зарплатню. Проте, ми маємо вже масу випадків не реагування прокурора на рішення рад, що не відповідають тим чи іншим законодавчим нормативам (про таке навіть окремою статтею було у «Дзвонах Підгір’я» написано). А тут така активність – з чого би то? Клаптик землі цікавий, оскільки купці на нього — з відомими бізнесовими прізвищами. 
Певне, тому ми і побачили на сесії ради прокурора, що зачитував депутатам свого протесту. Проте, після його виступу, Ігор Насалик помахав папірцем 1985 року видання, згідно з яким земельна ділянка із висадженими на ній деревами закріплена за кінотеатром. І прокурор дивним чином знітився, хоча і продовжував наполягати на невідповідності даного рішення міської ради до Земельного кодексу України, не уточнюючи, відповідно до якої саме статті. Виникають питання, невже не зрозуміло, що документ про закріплення земель за тією чи іншою структурою 1985 року на сьогодні має хіба лише історичне значення. Під скло у рамку й на стінку його привісити хіба! Тому як відповідно до Земельного кодексу України, а саме статті 20 Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, … та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. І реальним прикладом такого вже на сьогодні є факт відведення частини з тієї котра належала кінотеатру ділянки – під обслуговування готелю «Асторія», що власне підтвердив представник Держкомзему пан Собчук. А насправді виділення площі під той чи інший проект є компромісним питання між підприємцями та депутатами в постійних комісіях. З огляду на те, що нинішня міська рада здебільшого складається з … сьогодні вони себе називають фракція «Громадянська позиція» … пан Насалик вірно розрахував – на розгляді питання на комісії ніхто й не обмовиться, що в проект закладено ділянку, котра є важливою й потрібною самій громаді — у якості скверу та площі. А представники інших фракцій – ну,.. ми вже бачимо.
Отож, скоріш за все, прокуратура суд «програє»... Калушани залишаться без скверу поруч із колишнім кінотеатром та й без самого кінотеатру, оскільки відповідно до угоди він повинен був працювати вже сьогодні. Кому перепродадуть ту землю зі спорудою — вгадати складно. Так само складно, як і вгадати, чим стане колишній кінотеатр. А ми з вами навіть не дізнаємося імен тих нам рідних депутатів, що по хатах ходили, за себе голосувати просили, та постидалися привселюдно заявити про свою причетність до такого стану справ у місті – бо ж як поіменно голосувати не зголосилися.
P. S.
Шановні читачі мого блогу, вам відомо, що у P. S. до своїх «думок» ЯЯ зазвичай додаю прохання про фінансову допомогу онкохворим дітям. На сьогодні, у Калуші, проходить дві акції з цього приводу: на підтримку Віки Вавринюк та Толіка Головатого. До того ж проводиться збір коштів на пам’ятних генерал-хорунжому Романові Шухевичу. Проте…
Сьогодні ЯЯ Вас проситиму допомогти вижити, одужавши від важкої недуги, дорослому чоловікові, годувальнику п’яти дітей, старшому лейтенанту міліції – Зоряну Пілянському, що заразився вірусним гепатитом під час несення ним патрульної служби – затримуючи правопорушника. Курс лікування вартує більш як 100 000 грн., що є неможливим для більшості з нас, а на збір коштів у родини всього 1 місяць.
Отож, в нас є трішки часу, в нас є ми та почуття братерської любові – тому долучайтеся самі та приєднуйте інших задля найціннішого, що може лише бути – людського життя.
Кошти можна перераховувати на рахунок:
Отримувач: ПриватБанк, номер рахунку: 29244825509100, МФО: 305299, ЗКПО: 14360570, для поповнення картки 4405885821372940 ІПН 2849313037
Пілянський Зорян Мирославович
Родина Пілянських дуже вдячна усім небайдужим за їх допомогу та підтримку у скрутний для них час.