Опівдні 8 вересня 1989 року в палаці культури Київського політехнічного інституту відкрилися Установі збори Народного Руху України за перебудову. В орґкомітеті працювали 111 чоловік. Голова орґкомітету народний депутат СССР Володимир Яворівський.
Про всяк випадок розглядалися варіянти проведення зборів у Молдові чи Литві. Адже установчий з’їзд Білоруського народного фронту прийшов раніше у Вільнюсі. Зрештою, українські письменники-комуністи переконали ЦК КПУ в особі завідувача ідеолоґічним відділом ЦК КПУ Леоніда Кравчука надати можливість провести установчі збори Руху саме в Києві. У народженні Руху важливу орґанізаційну ролю відіграла Українська Гельсінська спілка – перша структурована антикомуністична сила в Україні.
У підсумку комуніст Іван Драч став головою Руху, а трохи менш відомий діяч УГС антикомуніст Михайло Горинь – головою Секретаріяту Руху. Перший був більше символічною фіґурою, поетом, те да се, зате другий – це невтомний ґенератор ідей. Я бачив у ньому прем’єра, якби Україна скинула КПУ і відновила Незалежність.
Тоді мало що знали про закони піяру, тому прес-конференцію влаштували у переддень увечері, сидячи на бильцях крісел просто у залі.
На світлині (зліва направо): Віталій Дончик, Сергій Конєв, Леонтій Сандуляк, В’ячеслав Брюховецький, Володимир Яворівський, Леонід Карнаухов та Іван Драч. Саме Леонід Карнаухов, політичний коментатор УТ, був керівником прес-центру Установчих зборів. Я (бачите де) мав честь працювати у прес-центрі, будучи старшим редактором Іномовлення. Про решту діячів усе є у Вікіпедії.
Акредитовані були всі. Журналісти були такі ж яскраві, як і делєґати. Особистості, одне слово. Всі були унікальні. Багатьох запам’ятав назавжди.
До речі, запам’ятайте, з’їзд Руху відкрився 8 вересня, а народився 9 вересня, коли з’їзд ухвалив статут Руху.
Світлина мого давнього друга Валерія Соловйова, РАТАУ.
