Відверто кажучи, з псевдоністами, боягузами та анонімами жодних дискусій ніколи не веду. Бо сам ніколи ані за Крики, ані за Гуки не ховаюсь. Критикуючи Президента Кучму — в часи його правління — більше 20 разів читав сатиричні вірші про нього з Празької україномовної студії радіо ‘‘Свобода’’ і кожен раз називав власне прізвище.
Але зараз мушу неіснуючому Крику відповісти, бо збиває людей з пантелику. Так от, пане. В моїй статті нарочито провокативній (іронічній, Ви колись чули про таку річ, як іронія?) ані слова про процвітання Росії! А про те, що коли йдеться про Росію, не про Путіна мова, то там всі партії за одне — ліві, праві, пропрезидентські, антипрезидентські….
І мені байдуже звідки походить Путін — з сомів, акул чи крокодилів! При Путіні, навіть як він лише з угрів, в Росії єдина державна мова. І так має бути в нас! А не інакше. Ось до цих двох тез і зводилась моя невеличка стаття. Вивчайте біографію Путіна й надалі, як не маєте що робити. Я чомусь ніде не годен прочитати – а що ж Ви думаєте про події в Україні? Може, тому, що поїхали на Майдан до Києва? І на закінчення. Цілком очікувано, Ви знову почнете мене просвіщати і не забаритесь запитати: а чому ж я в Калуші? Не хочу, пане Крик, про це кричати, скажу тихенько: 26 листопада цього року я був ще на операційному столі…
Кричимо, перепрошую, рухаємось далі. На львівському телеканалі ZІК довелось чути, як юний хлопець Іван обурювався, що тих, хто одягнув маску і йде в атаку на адміністрацію Президента, очільники опозиції називають провокаторами. Вірю, що Іван не провокатор, але дії його провокативні. Влада тільки й чекає провокацій від мирної акції протесту. Від мирної акції, за яку нас поважає світ! На тому ж каналі студенти невдоволені, що не вони командують протестами, хоч і вони їх почали. Свята правда! Честь їм і хвала за те! Але без досвідченіших політиків справу з місця не зрушиш. Діяти потрібно всім разом. Мирно і наполегливо. Що більше нападів на держустанови буде, то дальше відсуватиметься сідання за стіл переговорів. А коли послухати недосвідченого Іванка та хитрого лиса Корчинського, то адміністрацію Президента потрібно було штурмувати до кінця! Чийого кінця? Не вусатого Дмитра, він спостерігав з боку, а довірливої безвусої юні, яку б там просто перекалічили…
Закінчуючи цю частину, не можу не сказати: розумна, достойна, патріотична молодь виросла в Україні за час незалежності. Революційна, запальна!.. Ряд епітетів можна продовжувати довго. От якби ця молодь самостійно — (але без штурмів) добилась, скажімо, відставки остогидлого всім міністра Табачника і тим самим показала, як треба діяти старшим, ціни їй не було б…
Ось ми й дістались до канцлера Німеччини. Канцлер сказав, що на Олімпіаду в Сочі не приїде. Якщо ж я скажу (звісно іронічно), що це тому, що канцлер почув мій виступ на мітингу в Калуші, наражусь на крики і зойки з боку Криків та іже з ними. І хоч панове в іронії ні бельмеса не тямлять, лекцію на тему географічного розташування Німеччини, локальних мітингів, національності канцлера і т. п. мені прочитають.
Тому нагадаю: аби не повторювати те, що говорить кожен на мітингу в Калуші, я зупинився на наступному.
Перше. Виступити з ініціативою про бойкот Сочинської Олімпіади через брехливу, загарбницьку, імперську політику Росії стосовно України.
Друге. Засудити (осудити) телевізійників, які в день пам’яті жертв геноциду українського народу, в день, коли на вікнах будинків горять поминальні свічки, влаштовують змагання зі співів. Змагання, де судді на українському телеканалі, практично, всі російськомовні. І де ведуча – пані, що доводиться дружиною ВЕЛИКОГО українолюба Медведчука.
Третє. Вважати неприпустимим розміщення на бігбордах у місті антиукраїнської реклами п’ятої колони (яку очолює той же Медведчук).
Чи панове організатори консультуються з Криком, чи з якоїсь іншої причини, а в звернення, прийняте на мітингу, жодна з цих пропозицій не потрапила, хоч усі вони були гаряче підтримані мітингуючими…
Тому на закінчення скажу наступне: а чи не тому на бігбордах і досі висить медведчуківська реклама, що власники бігбордів затесалися в оргкомітет опору? Дуже хотів би помилитись, але якщо так, то для того є тернопільський досвід – дошка ганьби, точніше, стовп.
Встановімо такий слуп у Калуші, повісьмо на ньому власників бігбордів, не їх самих, а їхні прізвища, панове миттю видряпаються на бігборди і всю оту антиукраїнську мерзоту звідти поздирають…
Далі ще буде…