Наш, поки що, президент не підтримав листа міністерства культури до Патріарха Греко-Католицької Церкви з вимогою дотримуватись статті 21 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” і, навіть, закликав переглянути цю статтю закону, про що повідомив на своїй веб-сторінці: “Люди повинні мати право молитися там, там де вони хочуть”). Проте, ми прекрасно розуміємо, що, якщо навіть і не він сам особисто, але все те, що він створив, очолив, символізує…— називайте як хочете, лютою ненавистю ненавидить людей, які щиро моляться і вірять в Господа.
Бо віра надає силу і впевненість, віра надає почуття задоволення від добрих вчинків і надію на перемогу над злом. Я далекий від ідеї демонізувати нашого, поки що, президента. Зрештою, бажання добре їсти і розкішно жити притаманне більшості людей. Питання полягає лише у тому, доки можна гуляти за чужий рахунок (народу), та ще і красти столове срібло з будинку гостинних господарів. Наш, поки що, президент вірить в Бога. І як не вірити, коли так фартить йому та рідним уже впродовж скількох років? Ви би не вірили?
Питання — в іншому: що то за Бог, який так допомагає сім’ї завгара і всім їхнім друзям?
До речі, римські імператори, які були гонителями християн, теж вірили в Бога, навіть у богів, а чим більше богів — тим краще. Але якось воно не дуже спрацювало для них.
Навмисно, щоб не втомлювати читача, не буду перелічувати всіх тих побожних імператорів, які були символами гоніння на віру християнську, але скажу одне, що ЖОДЕН з них не помер своєю смертю. Хто від ножа, а хто від отрути, як, цілком припустимо, помер один з останніх гонителів церкви Й. В. Сталін. Але факт є незаперечним, що якимось чином усі вони закінчили життя передчасно. Чому? Хто його зна… Може не тим богам служили?
До речі, відносно нашого дорогого товариша Сталіна, який, зауважу, вчився в духовній православній семінарії, видно для того, щоб знати свого ворога в лице (себто, того Бога, який, чомусь проти насильства та непомірного багатства і ще затвердив, якісь жахливі 10 заповідей, дотримуватись яких не в змозі жоден поважаючий себе реальний пацан). Він, товариш Сталін, самостійно не наважувався заборонити Греко-Католицьку Церкву, а чекав до смерті митрополита Шептицького, якого, як сильну людину та лідера, поважав, і лише по його смерті почав збирати різноманітних костельників (подивіться, як закінчив своє життя Гавриїл Костельник…), себто — зрадників та наволоч, щоб їхніми устами провести псевдо-собор у Львові в 1946 році. На тім соборі, де, до речі, не був присутнім жоден із єпископів Греко-Католицької Церкви, було проголошено бажання греко-католиків ліквідувати унію з Римом та повернутись в лоно “рідної” православної церкви Московського Патріархату.
Нелегітимність цього збівовиська була настільки очевидною, що навіть товариш Сталін чекав декілька місяців, щоб його рішення втілити в життя.
Ми знаємо, що створивши вертикаль влади, гострішу за меч центуріона, що пронизував плоть християн на арені Колізею, наш, поки що, президент був тим дороговказом та натхненням для чиновників типу того Кохана, які і пригрозили Греко-Католицькій Церкві новим собором, цього разу — Межигірським. Хіба не так?
Зараз наш, поки що, президент має шанс продовжити агонію режиму, звільнивши усіх з мінкультури і прийти помолитись в Патріаршому соборі Греко-Католицької Церкви в Києві. Ого, який піар хід я щойно запропонував, аж самому страшно стало з власної макіавелістики! Наш, поки що, президент, як людина віруюча (у що — питання богословське) розганяє мінкульт і молиться в Патріаршому соборі. Ура! “Вєсєлітся і лікуєт весь народ”, влада продовжена до 2015 року, але його “народ” (пролетарі з Донбасу) не в захваті, і тому цей варіант малоймовірний, хоч і тактично правильний. Тому він, розкритикувавши усе і вся, потихеньки почне війну на два фронти, тобто уже почав. Так — почав. Поранений звір кидається в усі напрями, допоки не здихає.
Не розібравшись з Майданом, правляча сила почала боротьбу із церквою, не зрозумівши, що сили вже не ті. Я знаю одного чоловіка, який теж почав війну на два фронти, не дивлячись на те, що найкращі стратеги з військової науки близько 50 років попереджали, що так робити не можна. Звали його Адольф Гітлер, і дуже прошу, нашого, поки що, президента, поглянути, як він закінчив.
А тепер останнє. Наші діди вмирали за Україну спокійно і гордо саме тому, що капелани УПА відпускали їм гріхи перед боєм і молились за них. Подвиг святих отців, які благословляли наше військо, є не меншим, ніж вояків, і якщо над нашою церквою знову нависне загроза з боку тих, хто не розуміє Слова і Писання Господнього, то ми (і не лише греко-католики, але і брати во Христі православні) з чистою совістю і благодаттю не залишимо каменя на камені з того Вавілона, який ви збудували. Святий Ілля вбив 600 (? може більше) служителів Золотого Тельця, і Господь возніс його на небо в колісниці. Наш Бог, шановні “во што то вєрующіє”, є Богом милосердним, але деколи, коли КОНЧЕ треба, дає нам меч, а не хрест.