Ну, все — нарешті, ми дійшли до точки неповернення. Те, що вчора сталось у Верховній Раді, можна сміливо порівняти із засіданням Рейхстагу 28 лютого 1933 року, коли Гітлер змусив президента Гінденбурга підписати “Акт про підпал Рейхстагу”, який обмежував багато прав і свобод громадян Німеччини, зокрема, ліквідовував 7 статей Конституції, і надавав уряду, очолюваному Гітлером, надзвичайні повноваження, включно з правом ув’язнювати людей без суду та слідства.
Зараз у нас така сама ситуація, коли наші Конституційні права та свободи, наші права Людини та Громадянина — під загрозою жорсткого обмеження. Кожен громадянин, який брав участь в активному супротиву владі, ба, навіть в пасивному, сидячи в інтернеті та критикуючи режим, є суб’єктом кримінального переслідування. Ми говоримо, без перебільшення, про мільйони громадян, які висловлювали своє обурення непідписанням нашим, поки що, президентом домовленостей у Вільнюсі, які, нагадаю, мали бути підписані і про що нас неодноразово запевняла влада.
З правової точки зору прийняття цих законів, використовуючи голосування простим підняттям рук, є нелегітимним, і, чесно кажучи, трішки неадекватним. Мусимо визнати математичний геній Олійника, який за 2-3 секунди підраховував підняті руки і кожен раз нараховував 235. Ці 235 людей, у випадку приходу влади, яка мислить категоріями права та демократії, навіть не можуть бути притягнуті до відповідальності за скоєний злочин проти народу України. Але людина, яка підписала цей закон, — може.
До сьогодні наш, поки що, президент балансував на межі законності, але вчора, на мою думку, її перейшов. Не знаю, що змусило його це зробити: можливо, втома від “майданутих”, можливо, вплив радників з Росії, яким ніщо не загрожує у випадку, якщо цей план по “умиротворенню” Майдану не спрацює, чи якісь інші фактори. Але він поставив межу між собою і народом, яка уже скріплена чорнилом, а перо — сильніше за меч.
Тепер — щодо опозиції. Її повна беззубість та стратегічна слабкість почали дратувати народ уже досить давно, і те, що вона дозволила прийняти цей жахливий бюджет на купу з відверто антинародними законами, свідчить про повну політичну імпотенцію наших “трьох богатирів”. Проте, ніколи не пізно стати на шлях істини: навіть сам святий Петро тричі відрікався від Христа, а апостол Матвій був митарем. Біда в тому, що майже за два місяці існування Майдан так і не висунув сильних нових лідерів, що може свідчити про те, що він із самого початку контролювався поміркованими, паркетними революціонерами, які, можливо, і не давали проявитись новим достойним людям.
Чомусь мене, особисто, налякав той відеокадр із учорашнього засідання Верховної Ради, на якому Тягнибок розмовляв з Єфремовим і посміхався, нібито почувши милий жарт з вуст того, кого він називає ” бандою”. А вас — ні? А може, ми всі і є пішаками на великій шахівниці “сильних світу цього”, які, рятуючись від нудьги, граються у “Мортал комбат”, а потім, по завершенні, — ділять місця в рейтингу і здобувають очки (себто, гроші з бюджету, ну і ” заводи, газети і пароплави”). Ну загрались цього разу занадто і розлютили хазяїна ігрової приставки (себто — України). Не хочу в це вірити, не хочу.
Але ж Доній?! Кришталево чесна людина, символ непідкупності — і тут голосує за бюджет разом з такими людьми, як Колесніченко чи Ківалов. Це був шок і пояснити цей вчинок так просто навряд чи можна. Я ладен повірити, що усіх депутатів рано чи пізно охоплює безумство, яке прогресує з роками. Безумство від влади, адреналіну, грошей, дідько знає ще від чого, так само, як безумство охоплювало римських сенаторів за часів Калігули.
Отже, маски зірвано, народе. Ми — одні однісінькі і на нас оголошено полювання. Досить промов! Ми не хочемо бути пішаками в чужій грі і не будемо, ми можемо бути солдатами, захищаючи своїх рідних, свій дім, свою церкву і свої права Людини та Громадянина. Саме тому, як ніколи, важливий Майдан, але навіть не столичний, а майдан під назвою Україна. Ми самі повинні організовуватись, відстоювати свої права і йти за покликом серця. Ми повинні довіряти і любити одне одного і думати, відкинувши амбіції, про загальну справу порятунку нації. Як ми цього не зробимо то наш Майдан — Україну, люди, які зірвали з себе маски і показали своє нутро, скоро перетворять на концентраційний табір Майданек!
