До Першої світової війни москвофільство процвітало на теренах Галичини. Люди очікували прихід російського війська і звільнення від, як їм здавалось, іноземного гніту.
Москвофіли вірили в благородну місію Російської імперії , як збирача слов’янських земель і мали велику підтримку серед галичан. 3 вересня 1914 р. до Львова вступили російські війська.16 вересня 1914 р. було закрите товариство «Просвіта». Наказом генерал-губернатора з 18 вересня 1914 р. перестали виходити українські періодичні видання. 22 вересня закрито книгарню Наукового товариства імені Шевченка.
Поряд з іншими українськими товариствами були заборонені «січі», яких на початок війни у Галичині налічувалося 813, а на Буковині — 113.
Російські солдати нищили майно січовиків, а їхні хоругви відправляли до Росії у якості трофеїв перемоги над клятими “мазепинцями”. Потім взялись за церкву, згодом почали переселяти активних суспільних та церковних діячів в глиб Росії. За сім місяців перебування російської армії в Галичині москвофільство повністю зникло як політичний рух і навіть найтемніші галичани почали розуміти суть “благородної місії” Російської імперії.
А потім була ЗУНР, січові стрільці та УПА і незламна єдність в боротьбі за свободу проти добре відомого ворога. Чи можете повірити, що до 1914 року в Галичині та Буковині було модно і патріотично спілкуватись російською, правда ламаною, так званим “язичієм”, але спілкуватись?
Ви думаєте я про Галичину пишу? Ні, це я про Крим і те, що неодмінно станеться там.
Зелені чоловічки зроблять свою справу щодо національного відродження в Криму та й в інших регіонах України, і якщо окупанти так бояться бандерівців, то скоро будуть мати під боком добрий мільйон таких людей на цьому українському півострові.