Мирослав Кошик

Публікацій: 50

Популярна історія Російської імперії. Частина четверта

Отже, імперія яка виникла в 1721 році була наслідком мімікрії залишків Золотої Орди. З метою європеїзації була вкрадена назва та історія в сусіднього народу, який, на той момент, був ослаблений жахливою громадянською війною під назвою Хмельниччина, котра майже знищила політичну, економічну та культурну еліту народу, витворивши з часом нову — еліту військового стану (козацтва), яка, звичайно, за якісними характеристиками не могла відповідати рівню колишньої еліти.

Отже, імперія яка виникла в 1721 році була наслідком мімікрії залишків Золотої Орди. З метою європеїзації була вкрадена назва та історія в сусіднього народу, який, на той момент, був ослаблений жахливою громадянською війною під назвою Хмельниччина, котра майже знищила політичну, економічну та культурну еліту народу, витворивши з часом нову — еліту військового стану (козацтва), яка, звичайно, за якісними характеристиками не могла відповідати рівню колишньої еліти.

Звідси бажання створити щось нове та простіше — як наслідок, Російська імперія. Пануючий клас новоствореного економічно-мілітарного суспільства, в переважній більшості був не московським (російським), а німецьким, українським та польським. Закони імперії дозволяли гнобити як тубільне, так і населення завойованих держав з максимальною жорстокістю, корупція в цій державі не лише засуджувалась, але і заохочувалась ( згадаймо знамениті “кормлєнія” з 16 ст., коли цілі волості віддавались феодалам в беззаперечну власність, але з вимогою віддавати частиму “мзди” до Кремля). Саме тому закріпачення частини України в 1783 році так боляче вдарило по народу, який ніколи не знав рабства. Саме звідси геній Шевченко, геній Шевченко, в жилах якого вирувала кров вільного розбійника — гайдамаки, саме звідси його біль.

Імперія — це експансія. Це закон. Як тільки імперія перестає «приростати землями», вона переходить в стадію неминучої стагнації та розпаду (Кримнаш з цієї опери). Отже, почалися війни. Перша була проти шведів і вона завершилась перемогою та зникненням шведських імперських амбіцій. Ну що, зашкодило то шведам, що вони зосередились на розбудові власної держави, замість того щоб будувати імперію? До речі, знаменита Полтавська битва, “вікторія русскаво аружия”, майже перелом у війні. Факти хочете? Нате: імперська пропаганда ніколи не відкидала факту, що Петро І мав більше війська — ніколи.

Отже, сили сторін, згідно пропаганди — шведи 37 тисяч Петро І — 59 тисяч. Уже незручно, правда? Реальність — Карл ХІІ мав 12 тисяч боєздатного війська, яке і приймало участь в битві, 18 тисяч лежало в лазареті, який охороняло 6 тисяч запорожців під командуванням кошового Гордієнка. 1 тисяч волоських гусарів охороняло фланги. Петро І — 59 тисяч війська на полі бою (нагадую проти 12 тисяч), 20 тисяч козаків Скоропадського (на полі бою), 12 тис калмиків (ну добре, вони вояки так собі, тим більше що на полі бою було лише 9 тисяч з них). Гарнізон Полтави з хорошою артилерією ( близько 4,2 тис людей). Артилерія: у шведів декілька працюючих гармат, в Петра І декілька сотень, плюс зі стін Полтави. Фільм про 300 спартанців бачили? Ото ж бо воно. Мало того, 12 тисяч шведських солдат, мало не змусили ту орду тікати і лише кіннота Меньшикова вирівняла ситуацію. Далі, коли Карл ХІІ, важко поранений, все ж таки відступив разом з Мазепою ( хороший завгосп, але бездарний військовий), московити погнались за ними і, готуйте фанфари, здобули ще одну перемогу над Переволочною, де в полон здались від 16 до 17 тисяч шведів. Ця орда, просто лазарет захопила, де вони усі і лежали без рук, ніг, з відмерзлими кінцівками, а запорожці завчасно змилися. Бо знали, що їх то в полон не візьмуть.

Ось так творяться легенди імперії, яка вміє воювати лише тоді, коли має вражаючу чисельну перевагу. До речі, в Полтаві ще стоїть пам’ятник цій “славє русскаво аружія”? Патріоти, може час туди навідатись?

Запам’ятайте, цю вражаючу перевагу московитів над шведами. Бо неможливість повністю приховати ці факти, змусило машину пропаганди шукати, як це поправити і витворити пантеон «геніальних русскіх воєнначальніков». Як би це зробити, питали себе бородаті міністри «просвєщенія» в ХІХ столітті? О, турки! Вони ж, турки, «примітивні гаремовласники» і докладних записів, як пунктуальні шведи чи пруссаки не ведуть. Алелуя! Ми маємо героїчні війни, та щей з гнобителями православної віри і брехати можемо усе що завгодно, бо турки то є турки. Так виникли легенди про 100-тисячні турецькі війська і 20-тисячні війська Суворова. Так виникла, вірніше, була відновлена традиція римлян описувати битви з варварами, коли на кожного вбитого римлянина було тисяча убитих фрігійців чи галлів, а потім виникла супергеніальна ідея вважати, що Наполеон вів на Москву 600-тисячну армію. Прекрасна, геніальна ідея, вважати усі французькі війська від Валахії до Курляндії армією, що наступала на Москву.

Далі буде...