В поточному Законі “Про місцеві вибори” було прописано: якщо на виборах міських голів у містах з населенням понад 90 тисяч мешканців жоден з кандидатів не здобуде більше половини голосів виборців, то відбудеться другий тур голосування між двома претендентами на посаду, що здобули найбільшу підтримку. Це розумно і справедливо.
Цілком вірогідно, що дана норма є найлогічнішою в усьому цьому 100-сторінковому законі. Головним аргументом “за” було те, що несправедливо, коли переможець, здобувши підтримку 20-25% виборців, стане міським головою. Це дійсно так, і другий тур мав би остаточно легітимізувати переможця, або дати шанс тому, хто фінішував другим.
Другий тур давав шанс обгрунтувати свою позицію фундаментальніше та чіткіше, навіть для тих виборців, котрі в першому турі проголосували “проти”, тобто, за інших кандидатів, котрі вже вибули з перегонів.
Ми бачимо, що в кількох містах України переможці перших турів програли в другому, і це доводить, що другий тур є позитивним явищем. Лише сам факт заяви “Опозиційного блоку” після фіаско в Дніпропетровську, що проведення другого туру стало помилкою — мовляв, прийшло мало людей, зайві бюджетні витрати, час, тощо, — доводить, що ідея другого туру є вірною і демократичною.
Так, виборців прийшло мало, але прийшли ті, хто зацікавлений в політиці, хто переживає за долю своїх міст, хто відчуває важливість свого голосу. Навіть, як прийшли за “гречку”, то в цьому теж є своєрідна зацікавленість в результатах. І не справа виборця боротись з гречкою, бо як казав Цицерон: ”Чесність людини не має великої ваги, якщо ніхто ніколи не спробував її підкупити”. Це справа правоохоронних органів, які повинні адекватно карати як і гречкосіїв, так і гречкобравців.
Я пропоную запровадити другий тур в містах з населенням понад 20 тисяч. Далі я пропоную запровадити його в голосуванні за партії. “Як?” — запитаєте ви. Дуже просто: до другого туру виходять ті партії, які здобули в першому турі понад 3% голосів виборців, а за результатами другого туру до органів місцевої влади, входили б партії, що здобули б 10% голосів. Було б менше політичного болота, злук, коаліцій та більше демократії.
Нагадую, я і надалі є послідовним прихильником ліквідації того комуністичного атавізму — рад. Але, оскільки, поки що цього робити ніхто не збирається, то хоч якось удосконалити це творіння більшовиків не завадить.
