Якось все страшно зараз. За останні три місяці Україна пережила страшні події. І це стосується всіх, на всіх політичних полюсах.
Ми пережили:
• Смертельні загрози життю людей
• Смерті і катування абсолютно поза будь-яким уявленнями
• Загрози розколу країни
• Зради людей, яким довіряли
• Загрози, загрози, загрози...
Люди стикнулись з жахливим набором переживань, емоцій: страх, лють, гнів, біль втрати, біль несправедливості, жага помсти, безсилля і знову море люті і страху.
Травмовані всі: і ті хто втратив рідних, і ті хто бачив як гинуть люди, і ті хто брав в тому участь(по обидва боки), і ті хто бачив то по телевізору.
Це все дуже непросто, такі речі не проходять без сліду і навіть час погано і дуже довго гоїть ці рани.
Але, як не крути, для тих, хто вижив, життя триває. Питання — в іншому: як з цим жити далі?
З такими травмами не можна лишатись на одинці, треба йти до фахівців!
Я не хочу виписувати ознаки і перебіг постравматичного синдрому: це буде додатково нагнітати і накручувати.
Важливо, якщо ви або хтось з близьких:
• Втратив сон і/або апетит
• Постійно, іноді безпідставно. плаче
• Не говорить ні про що окрім сумнозвісних подій
• Зазнав травми на майдані
• Втратив близьких, знайомих, друзів
• Поводиться як робот: беземоційно і автоматично виконує свої справи
Однозначно, рекомендуйте звернутись до спеціалістів.
Не гайте часу: у цій ситуації дуже важлива вчасна і кваліфікована підтримка.
Але, якщо ви розумієте, що ситуація не критична, просто виріс рівень тревоги, то просто самотужки може вдатися до психогігієни.
• Незалежно від того чи йдете ви кудись чи весь день дома — переодягайтесь у повсякденну одежу. Не варто цілий день сидіти в піжамі або трусах.
• Відліпайте від телевізора або інтернета з новинами
• Переглядайте новини у чітко визначений час
• Розмовляйте з друзями і однодумцями
• Прибиріть довкола себе
• Зустрічайтеся з людьми. яких ви любите і говоріть їм про це
• Зверніть увагу на своїх дітей/батьків, побудьте з ними, не заглядаючи в новини
• Подумайте, що доброго ви можете зробити для своєї спільноти
Не варто соромитись того, що хтось гинув, а вас там не було.
У будь-якому разі можна звернутись до психолога або психотерапевта.
