Інтерактивність та співучасть у процесі комунікації стали характерними рисами нових інтернет-медіа. Інтернет-радіомовлення – це не тільки новий різновид традиційного радіо, а й новий вид засобів масової комунікації, що переживає активний період свого розвитку і набуває специфічних форм взаємодії з аудиторією та впливу на суспільну свідомість.
Сучасне радіо онлайн - це, насамперед найсвіжіші новини, і найпопулярніша музика, підключайтесь на https://top-radio.pro/web/dorozhnoe до радіостанції "Дорожное радио" і ви 24 години на добу будете в курсі всього, що твориться у світі, а також зможете насолоджуватись улюбленою музикою у відмінній якості.
Датою появи першого радіоcaйту в Інтернеті можна вважати 1 квітня 1993-го року, коли американська некомерційна громадська дослідницька корпорація IMS (The Internet Multicasting Service) запустила свій новий проект - Internet Talk Radio (Розмовне Інтернет радіо»). Цей проект не транслювався у прямому ефірі (в режимі реального часу), a являв собою певний ftp-сервер з URL, де розташовувалися посилання на звукові файли програм різної тематичної спрямованості, створені радіожурналістами спеціально для Internet Talk Radio.
Черговим історичним проривом в онлайн-радіомовленні можна вважати 1 січня 1994 р., коли вищезгадана корпорація IMS в запустила в мережі новий проект – радіостанцію RT-FM, яка вела мовлення в прямому ефірі 24 години на добу. Причому відвідувачі серверу цієї станції мали можливість не тільки слухати прямий ефір, але й скачати архіви деяких програм або записів прямих трансляцій. У даному випадку співробітники корпорації IMS наголосили на живому мовленні: RT-FM проводило прямі аудіо- (і навіть відео-) ефіри з різних конференцій та круглих столів.
Першим концертом, що транслювався в Інтернеті, став виступ гурту Severe Tire Damage, який відбувся 24 червня 1993 р. А в листопаді 1994 р. американський гурт Rolling Stones дав перший масштабний мультимовний концерт у Всесвітній мережі.
У 1998 р. газета «Нью-Йорк Таймс» розповіла своїм читачам про відому веб-мовну компанію Broadcast.com. Ідея створення такої компанії (спочатку вона називалася Audionet) спала на думку Марка Кьюбана і Тодда Вагнера в 1995 р., коли вони почали ретранслювати в Інтернеті одну з радіостанцій міста Далласа, використовуючи комп'ютер друга в спальні. Поступово захоплення переросло у бізнес, який працював за новим для ринку мас-медіа принципом монетизації.
До 1998 року Broadcast.com пропонував своїм споживачам передачі 345 радіостанцій. В обмін на те, що даний веб-ресурс допомагав традиційним станціям мовлення розширити охоплення аудиторії за рахунок користувачів інтернету, він отримував певну кількість комерційних «слотів» в їхній сітці мовлення для продажу рекламодавцям. Також компанія могла продавати аудіорекламу, яка транслювалася веб-слухачам перед тим, як вони підключалися до онлайн-трансляції вибраної програми. Крім цього, Broadcast.com продавала банерну рекламу, яку користувачі могли бачити на екранах комп'ютерів під час прослуховування ефіру.
В 1998 р. первинне публічне розміщення акцій веб-радіо Broadcast.com на біржі встановило рекорд зростання ціни серед фондових пропозицій на той момент у Сполучених Штатах. Ціна розміщення була встановлена на рівні 18 доларів США, однак перший же день торгів Broadcast.com розпочав із 68 доларів за акцію. Таким чином, ринкова вартість компанії за такої ціни акцій становила понад 1 мільярд доларів США.
Щоправда, компанія так і не змогла грамотно скористатися цим біржовим успіхом та продовжувала зазнавати збитків. У результаті 20 липня 1999 р. інтернет-гігант Yahoo! придбав ресурс Broadcast.com за 5,7 мільярда доларів США.
Після того, як DSL і широкосмуговий доступ в Інтернет змінили застаріле комутоване телефонне підключення, інтернет-радіо стало набирати популярності, особливо на зорі нового тисячоліття – в 2000 р. Більшість інтернет-радіостанцій покращили якість потокового мовлення, оскільки пропускна спроможність значно збільшилася і стала більшою, і доступнішою для пересічних споживачів.
Завдяки новим технологіям, користувачі Інтернету отримували можливість слухати регіональні радіостанції з усього світу. З кожним роком все більше веб-станцій могло забезпечувати потік аудіоданих між 64 кбіт/с і 128 кбіт/с, наближаючись до якості звучання CD-програвачів. Деякі традиційні радіостанції ухвалювали рішення про повне перенесення свого мовлення до Інтернету.