Налічується до 10 найменувань матеріалів, з яких виготовляються кухонні стільниці. У статті розглянемо основні види, а також визначимо їх позитивні та негативні характеристики.
З ламінованого ДСП
У виробництві стільниць цього типу використовується вологостійкий ДСП, який зверху обробляється пластиком. Він приклеюється до поверхні плити полімерним клеєм під тиском. До плюсів такого виробу належать:
- Низька ціна;
- Широкий діапазон дизайнерського оформлення;
- Нескладний монтаж.
На жаль, у цьому позитивні характеристики матеріалу закінчуються. До мінусів виробу відносяться:
- Низька вологостійкість. Якщо вода потрапить на відкриту ділянку, то матеріал почне здуватися. Особливо це стосується місць урізання змішувачів.
- Нестійкість до агресивних рідин та барвників. Навіть пролите вино залишає сліди, яких позбутися практично неможливо, якщо швидко не зреагувати.
- Утворення потертостей у місцях, де поверхня часто миється.
- Низька термостійкість.
- Використання шкідливих для людини речовин. Європейці вже замінили формальдегідні смоли на полімери, але вітчизняні та азіатські до цього ще не дійшли.
З МДФ
Такі стільниці також належать до категорії бюджетних товарів. В основі лежить плита МДФ, покрита пластиком HPL та зверху ще одним захисним шаром. За своїми характеристиками МДФ якісніший матеріал, ніж ДСП.
До переваг цього матеріалу для виготовлення стільниці належать:
- Прийнятна вартість.
- Відсутність у виробництві формальдегідних смол. Склеювання виконується лігніном або парафіном.
- Широкий спектр дизайнерського оформлення.
- Практичність.
- Висока стійкість до утворення колоній шкідливих мікроорганізмів.
Зі штучного каменю
Такі види кухонних стільниць поділяються на дві групи, що відрізняються один від одного основного матеріалу, що їх наповнює. В основі перших лежить акрил, в основі другої – агломерат.
Перші – це суміш мінеральної крихти, пігменту та акрилової смоли. Таку суміш ще називають рідким каменем. Другі - це суміш, до складу якої входять 90% кам'яної крихти (мармурової, гранітної або кварцової), решта - сполучні склади, частіше епоксидні смоли. Такі смоли в кілька разів міцніші за акрилові. По суті це і є кам'яна стільниця.
До позитивних характеристик кам'яних стільниць відносяться:
- Будь-яка форма та розміри можуть бути залиті рідким каменем без жодних стиків.
- Повна імітація природного каменю.
- Не стирається і не вигоряє.
- Стовідсоткова гігієнічність та екологічність.
- "Теплий" матеріал.
- Легко подаються до ремонту.
До недоліків таких стільниць відносяться:
- Висока вартість.
- Низька опірність до механічних впливів біля поверхні стільниці.
- Кислота та пігменти залишають на ній свої сліди, тому рекомендується її швидко промивати.
- Ставити на нього гарячий посуд категорично заборонено.
Відгуки споживачів в основному свідчать про те, що на акрилових стільницях швидко з'являються подряпини. Тому вибирайте світлі тони, незважаючи на те, що темні виглядають благороднішими.
Обов'язково при покупці зверніть увагу на товщину виробу, вона повинна бути не менше ніж 6 міліметрів, ідеально – 12 міліметрів. Так як поверхня дряпається, то уточнюйте, чи гарантійне обслуговування.
З натурального каменю
Стільниці зі штучного каменю – це дешева альтернатива каменю натуральному. А значить, другі відрізняються високою вартістю та презентабельним зовнішнім виглядом. До плюсів також додається:
- Термостійкість.
- Висока механічна міцність.
- Безмежний термін служби без втрати зовнішнього вигляду.
- Високий ступінь практичності.
- Вологостійкість.
До мінусів відносяться:
- Мінімальна різноманітність колірного оформлення.
- Обмежена довжина стільниці – не більше 2,5 метрів, що створює стики.
- Непереносимість барвників.
- Не підлягає ремонту.
- Величезна вага, що ускладнює встановлення. При цьому доведеться враховувати можливості основи гарнітури.
З масиву дерева
Тут враховуються: міцність деревини, податливість до вологи та механічних навантажень. Виходячи з цього, найчастіше використовуються такі породи, як: дуб, горіх, ясен і таке інше.
До переваг стільниць, виконаних з масиву дерева, відносять:
- Презентабельний зовнішній вигляд.
- "Теплий" матеріал.
- Вологостійкість під час виконання всіх захисних заходів.
- Можливість оновити поверхню способом шліфування, а потім знову покрити лаком.
До недоліків такого матеріалу відносяться:
- Низька термостійкість.
- Низька вологостійкість.
- Низька опірність до кислот і барвників.
- Схильність до появи поверхні мікроорганізмів.
- Вимагає постійного ретельного догляду.
По матеріалам сайту https://tviypartner.com.ua/