Згодом карабін став дуже популярний у мисливців на птаха, середнього та дрібного звіра. Наукові експедиції, яким доводилося пробиратися лісами, повними хижаків, і на полюванні добувати собі їжу, найчастіше споряджалися саме карабінами. Можна згадати подорожі Пржевальського на Далекий Схід і в серці Азії, де він не розлучався з карабіном, і добув безліч екземплярів рідкісних тварин і птахів для колекції. А в інтернет-магазині shopgun.com.ua ви зможете по найкращій ціні купити АР-15, ця модель зарекомендувала себе як досить надійна, ефективна і комфортна у використанні стрілецька зброя.
Зараз випускається безліч одно і двоствольних карабінів: однозарядних або під магазин з патронами. Наприклад, одноствольний однозарядний карабін має ковзний затвор із запобіжником. Стріляє патронами кільцевого займання зі свинцевою кулею. Тобто капсуль, наповнений гримучою сумішшю, розташовується на зовнішньому обідку патрона.
Бійок вдаряє збоку в капсуль, відбувається вибух, який і підпалює основний пороховий заряд, що у патроні. Розширюючись, порохові гази з величезною силою виштовхують кулю в стовбур, де вона отримує додаткове прискорення. І що більше довжина ствола, то вище початкова швидкість кулі.
Патрон запресовується в стволову коробку пеньком. Під час руху затвора вперед стискається бойова пружина, а патрон надсилається в патронник. У корпусі затвора розташовується ударний механізм, а нижній частині стовбурової коробки - спусковий. Після пострілу викидач витягує гільзу з патронника під час руху затвора назад. Фахівці оцінюють цю зброю, як безвідмовну та надійну в роботі, просту за конструкцією та у зверненні. З такою зброєю полюють на дрібного звіра та птицю на дистанції близько 100 метрів.
Різниця між карабіном та гвинтівкою
Прийнято вважати, що у Європі термін «гвинтівка» з'явився XVII столітті і застосовувався до довгоствольної нарізної зброї. Сьогодні прийнято відносити до гвинтівок будь-яку нарізну зброю, стрільба з якої здійснюється з двох рук із упором прикладом у плече.
Перші гвинтівки були дуже громіздкими, тому користуватися ними в Новий час могли тільки піхотинці. Проте, кавалеристи також потребували вогнепальної зброї. Бажаючи отримати щось потужніше і далекобійне, ніж пістолет, люди придумали спеціальні укорочені гвинтівки для кавалеристів. Саме їх ще в Новий час і почали називати карабінами. Найменші габарити та вага дозволяли використовувати такі нові гвинтівки у тому числі з однієї руки.
Аж до XX століття карабіном у Європі було прийнято називати укорочену кавалерійську гвинтівку. Однак, прогрес не стояв на місці: нові гвинтівки стали помітно меншими і коротшими за ті, якими користувалися на стику XVIII і XIX століть. У результаті, різниця між карабіном та «справжньою» гвинтівкою почала все сильніше розмиватись. Розмірами зброя більше не відрізнялася. А тому яке слово використовувати в назві тієї чи іншої зброї вирішував тільки сам його конструктор. У результаті, до кінця XX століття в Європі навіть США заговорили про те, що всі сучасні гвинтівки є саме карабінами, а не гвинтівками. І хоча в цьому є зерно істини, на практику застосування термінів усі ці міркування жодного реального впливу не мали.
У Радянському Союзі термін «карабін» у повоєнний час найчастіше застосовували до цивільних мисливських нарізних гвинтівок. Були, звичайно, і армійські карабіни, наприклад, СКС – Самозарядний карабін Симонова. При цьому документи СКС нерідко називають самозарядною гвинтівкою.