Найпоширеніші міфи про зубні пломби

Слово «пломба» знайоме всім, хто регулярно лікує зуби та проходить огляди у стоматолога. Це один із найпоширеніших видів «ремонту» після тих чи інших маніпуляцій. Так, наприклад, після усунення навіть невеликого карієсу лікар поставить пломбу.

При цьому, незважаючи на те, що в людини може стояти багато пломб — 8, 9 і т. д., все одно вона часом готова вірити міфам. Деякі помилки призводять до затягування процесу лікування або вибору неправильних методик догляду за зубами з боку самого пацієнта, що стає причиною втрати зубів зовсім. Щоб цього не сталося, варто звернутись до досвідчених фахівців, зокрема стоматологічна клініка у Львові NOVA надає якісні ефективні послуги пломбування, а також імплантації зубів, лікування ясен, хірургічної стоматології. 

Сучасні компомерні пломбувальні матеріали мають більшу міцність, кращу зчіплюваність з тканинами зуба, широку гамму кольорів, що дозволяє реставрувати пошкоджені ділянки з точним підбором кольору пломби до тканин свого зуба. Інноваційні технології дозволили новим пломбувальним матеріалам розширити показання до їх застосування та підвищити якість реставрації.

Втім часто стоматологу доводиться стикатися з уявленнями пацієнтів, котрі перекочували з минулого і стали вже міфами.

Міф перший: одного разу встановлена ​​пломба має стояти все життя

Думка, що пломба має жити вічно, — одна з найчастіших помилок. Пацієнти не думають про те, що тканина свого зуба, яка набагато міцніша за композитну пломбу, вже не витримала їх навантаження при жуванні. Як у таких умовах пластмасова пломба, хоч і із сучасного матеріалу, простоїть все життя?

Також треба розуміти, що пломба ставиться у зруйнований зуб, який втратив свою цілісність. Пошкоджена ділянка зуба - та, куди припадав максимальний жувальний тиск. Тож він і зруйнувався.

Перед постановкою пломби із зуба висвердлюють уражені тканини, тим самим зробивши в зубі стінки навколо пломби ще тоншими. У цьому випадку пломба, заповнивши собою порожнину зуба, починає працювати як „клин“, на який припадає жувальний тиск. Цей тиск передається нею на навколишні стінки, і згодом стінки зуба починають руйнуватися. При цьому сама пломба стирається через те, що на неї тисне протилежний зуб, покритий емаллю, яка набагато твердіша за пломбувальний матеріал, підкреслює фахівець. У цьому випадку щорічний плановий огляд у стоматолога дозволяє своєчасно оцінювати стани пломб і за необхідності їх змінювати.

Міф другий: із сучасних матеріалів можна зробити накладки на передні зуби, схожі на вініри.

Є й така думка, що композити стають чудовим матеріалом для створення накладок на передні зуби, які замінять вініри та будуть служити довго. Передусім треба знати, що пломбувальний матеріал навіть після дуже хорошого полірування на поверхні залишається пористим. Ці пори можна розглянути тільки в мікроскоп, при цьому важливо розуміти, що бактерії теж маленькі. Плюс згодом композит просочується органікою з ротової порожнини і злегка набухає, тим самим роблячи об'єкт реставрації помітнішим.

При цьому такого не відбувається з пломбами, які розташовані на жувальній поверхні зуба, оскільки там пломба постійно підшліфовується протилежним зубом, каже стоматолог. Тому композитна реставрація передніх відділів зуба можлива лише в невеликому обсязі, а якщо вона закриває собою всю поверхню передньої стінки зуба із зовнішнього боку, то така реставрація тимчасова, її періодично треба міняти (залежно від набухання матеріалу або зміни кольору від нальоту, що проник. структуру композитів), а краще — замінити на більш надійний та естетичний вінір», — зазначає стоматолог.

Міф третій: зуб після пломбування не повинен хворіти

Багато хто вважає, що після пломбування зуб не повинен хворіти. Насправді так відбувається не завжди. У 2/3 випадків це саме так, але є дуже глибокі ушкодження зуба, при яких пломба знаходиться близько до пульпарної камери. У цьому випадку матеріал при натисканні на нього в процесі жування передає навантаження на дно порожнини, яке і таке вже тонке. Під цим навантаженням дно не може адекватно перерозподілити отриманий тиск по дентину зуба, і його частина йде на пульпу. У цьому випадку можливе короткочасне больове відчуття, яке відбувається відразу. Це в межах норми.

Лікар, як правило, пояснює пацієнту, що така чутливість з часом пройде, оскільки зубна тканина адаптується до нових умов, але зубу для цього потрібен час, каже стоматолог. Тому в жодному разі не можна переставати на ньому жувати, але при цьому слід і не перестаратися. Інакше буде травма пульпи від надмірного тиску і зуб доведеться депульпувати.

Міф четвертий: електрощітки та іригатори розхитують пломби.

Сучасні технології принесли в життя людину і чимало сумнівів та переживань. Так, наприклад, люди вважають, що активний догляд за зубами за допомогою електрощіток та іригаторів здатний зіпсувати ситуацію з пломбами.

Тут треба знати, що подібна ситуація мала місце, але в дуже короткий проміжок часу. Тоді збіглося 2 фактори: на ринку були перші композитні матеріали з не кращими фізико-хімічними властивостями і тільки-но з'явилися ультразвукові зубні щітки, які працювали на частоті хвилі, при якій дійсно старі пломби розгойдувалися.

Виробники щіток дуже швидко відреагували на цю проблему, змінивши частоту хвилі коливань на більш щадну без втрати якості чистки, плюс покращилися властивості композитів, і ось уже тривалий час з причин, пов'язаних з використанням електричних щіток та іригаторів, пломби не вилітають, каже стоматолог.

Міф п'ятий: зуб мудрості не пломбують

Зуби мудрості для багатьох це неприємний дефект, їх можна тільки видаляти. Тому і на пломбування люди вирішуються нечасто. Але ж насправді ставити пломби на зуби мудрості цілком можливо. 

Міф шостий: після пломбування 2 години не їсти

Рекомендація щодо обмеження в їжі після процедури пломбування досі стійка. Причому часто люди дають її собі самі.

Раніше лікар ставив пломбу і казав, що 2 години потрібно не їсти. Зараз це обмеження пов'язане лише з тим, що при лікуванні часто використовується анестезію. Пацієнт після неї частину щоки та губи не відчуває. Почавши в такому стані жувати, пацієнт ризикує щось собі прикусити.