Чверть століття в космосі — доля відомого телескопа Чандра

Рівно 25 років тому американське аерокосмічне агентство вивело в космос телескоп Чандра. Обсерваторія, обладнана рентгенівським апаратом, передала на Землю характеристики деяких зірок і загадкової темної енергії. Модуль розрахований на функціонування протягом перших п'яти років, але минулий час показав його досконалу працездатність. Тож знижувати його в щільні шари атмосфери для знищення, вчені поки що не наважуються.

Ретроспектива

Телескоп, названий на честь індійсько-американського астрофізика Субраманьяна Чандрасекара, представляється рентгенівською установкою, запущеною на орбіту планети вченими НАСА влітку 1999 року. Рушієм послужив багаторазовий космічний корабель Колумбія. Чандра представляється першою станцією сімейства великої четвірки — Хаббл, орбітальний комплекс Комптон, телескоп Спітцер. Відвідувачі азартного клубу https://playcazinos.com/uk/casinos/slotoking/, розважаючись на ігрових автоматах космічної тематики, також запускають у небо космічні кораблі, щоб пізнати далекі куточки Всесвіту. Цьому сприяє широкий діапазон ставок, солідні виграші та програма лояльності.

Модуль досліджує астрономічні конструкти в рентгенівському спектрі. Більша частина загадкової темної матерії космосу затримується хмарами газу, що досягає температури понад мільйон градусів. Рентгенівське випромінювання досить успішно досліджує високоенергетичні космічні процеси, яке не можна зафіксувати у видимому діапазоні. Також обсерваторія обстежує чорні діри, яскраві радіоджерела, залишки утворення наднових зоряних утворень, віддалені галактики, кластери.

Модуль обертається навколо Землі на високій орбіті — 140 000 км, що передбачає проведення тривалих спостережень, не заходячи в зону дії радіаційних поясів планети.

Характеристики обсерваторії Чандра

Космічна станція має такі характеристики:

  • вага обсерваторії — 4,7 тонни;
  • довжина модуля — 19 м;
  • камера високого фотографічного розширення для отримання просторових зображень;
  • спектрометри, що реєструють кількість фотонів;
  • дифракційні решітки для розподілу фотонів, згідно з порогом енергії.

Останні дають змогу деталізувати дослідження конкретних областей Далекого Космосу.

Реклама