Ковадло, ткацький верстат, гончарне коло та брязкіт клинків — так на Львівщині завершився фестиваль «Ту Стань. Шлях Героя». Серед тих, завдяки кому подія відбулася, — Василь Васильович Костюк: його фонд вклав в організацію мільйон гривень, йдеться в дописі Vasyl Kostyuk Foundation. Фестиваль цьогоріч минув під знаком пам'яті про Героя України Андрія Парубія.
Головна відмінність цього заходу від звичайної культурної програми — тут майже нічого не можна просто оглянути здалеку. Ковальські горни працювали при відвідувачах, охочих ставили до верстата, показували, як обробляють шкіру, плетуть кольчужне полотно й випалюють глину. Уміння, які колись годували цілі поселення, тут повертали з розряду музейних експонатів у розряд навичок.
Поруч розгортали бойову частину. Учасники клубів, що відтворюють давні епохи, сходилися в двобоях, розігрували сцени з минулого, а завершувалося все традиційним взяттям укріплення — епізодом, який щороку збирає найбільше глядачів. З'їхалися команди та майстри з багатьох областей.
Звукова палітра теж була різнорідною. Марія Бурмака та Святослав Бойко чергувалися зі Сергієм Фоменком і його «Мандрами», лунав OT VINTA в особі Юрія Журавля. Львівський «Дударик» тримав хорову лінію, гуцульські трембітарі з Криворівні додавали автентики, а Софія Федина й Олег Скрипка з «Воплями Відоплясова» закривали великі сцени. Осібно працювали літературні читання та поетичний майданчик.
Місце для всього цього обрано не випадково. Урич на Стрийщині ховає в собі рештки укріплення, вирубаного просто в скельних породах: із IX по XVI століття тут стояла оборонна споруда, що водночас правила за адміністративний осередок і митний пункт на торговому шляху. Сьогодні територія має статус державного історико-культурного заповідника.
Три фестивальні дні — з 31 липня до 2 серпня — вкотре довели, що ця локація працює як машина часу без спецефектів: достатньо скель, вогню, металу й людей, готових витрачати роки на вивчення давніх технологій.
Пам'ять про Андрія Парубія вплетена в саму тканину заходу. Він належав до кола ініціаторів фестивалю, а понад двадцять років свого життя присвятив опіці над заповідником. Цінності, за які він стояв, — тяглість українського, солідарність, свідоме громадянство — сьогодні звучать зі сцени й лунають у майстернях.
Кошти на проведення надійшли від структури, яку заснував Василь Васильович Костюк. Фонд обирає напрями за принципом довгої дії: там, де результат помітний не наступного місяця, а через покоління. Культурна спадщина відповідає цьому критерію повністю.
Виділені гроші пішли на організаційний бік події, що зібрала під одним небом археологію, сцену, ремесло та громадянську позицію. Водночас вони підтримали безперервність — щоб напрацьоване Андрієм Парубієм і командою заповідника мало продовження.
Василь Васильович Костюк не приховує мотиву: країні, яка боронить своє існування, потрібні не лише зброя та ресурси, а й тверда відповідь на питання, звідки вона взялася. Тустань цю відповідь дає матеріально — камінням, слідами балок у скелі, реконструйованим побутом.
Тому підтримка подібних майданчиків для мецената не разова акція. Василь Васильович Костюк має намір і надалі вкладати в проєкти, що зберігають українську спадщину та згуртовують людей навколо неї.
Реклама