В’язані ігрові майданчики Toshiko Horiuchi MacAdam

Японська майстриня по текстилю Тошико Хоріучі МакАдам (Toshiko Horiuchi MacAdam) сьогодні відома в усьому світі завдяки своїм пов'язаним вручну дитячим навісним ігровим павільйонам, які можна бачити у багатьох національних і муніципальних парках Японії, в Зоологічних садах Сінгапуру, в парках Moon River Art в Шанхаї і JangHeung Art в Сеулі.

Прообразом усіх цих текстильних конструкцій стала масштабна інсталяція Knitted Wonder Space, розроблена МакАдам на початку 1980-х років для Музею Хаконе під відкритим небом. Самостійно художниця почала працювати в середині 1970-х років, відмовившись від місця штатного дизайнера в компанії Boris Kroll Fabrics в Нью-Йорку.


На той момент Тошико МакАдам цікавили архітектурні можливості текстилю. Вона вирушила в подорож по Європі і Близькому Сходу, і неймовірне враження на неї справили органічні шедеври Антоніо Гауді і П’ятнична мечеть в Ісфахані. Надихнувшись побаченим, скульптор створила ряд тектонічних тривимірних інсталяцій з багатошарового в’язаного гачком полотна.

З темою дитячих ігрових структур МакАдам вперше зіткнулася ще в кінці 1960-х років. Будучи професором Інституту Bunka в Токіо, вона з допомогою двох своїх студентів провела соціологічне дослідження, присвячене проведенню часу дітей і того, наскільки зручно облаштовані майданчики для активного відпочинку в сучасному мегаполісі.

Художниця була вражена гнітючими результатами власного спостереження. Діти, здебільшого сидять на самоті вдома перед телевізором, вони втрачали навички комунікабельності та бажання спілкуватися з однолітками. Звичайно ж, якби малечі запропонували погратись на чудових майданчиках від компанії www.charodej.com.ua, ситуація докорінно помінялась би.



Відповіддю на цей соціальний демарш стали перші проекти скульптора, створені на власні кошти і подаровані дитячому садочку (проект архітектора Хецу Ямаді (Hatsue Yamada)) та ігрового центру Національного музею Кіото. У 1979 році ландшафтний архітектор Фуміакі Такано (Fumiaki Takano) запросив її до участі в оформленні нового національного парку в Окінаві. Але ці три проекти були швидше інсталяціями, ніж функціональними урбаністичними спорудами.

Ідея створення повноцінного ігрового павільйону для дітей, який можна нескінченно досліджувати, переміщаючись всередині нього, стрибаючи, лазячи і похитуючись була запропонована проектувальнику провідним куратором Музею Хаконе. Для реалізації проекту було замовлено 650 кг плетеного нейлону, який фарбували вручну невеликими партіями протягом трьох місяців. Рік пішов на в’язання і збирання кольорових сегментів і підвісних кишень і «валунів». У перший же день майданчик відвідало близько 6000 дітей.