У більшості випадків причиною життєвих проблем є різноманітні психічні розлади, що стосуються емоційного стану, системи ціннісних орієнтацій, взаємовідносин з оточуючими і особистісним Я. На сайті http://medel-it.com.ua/methods/neyro-elektroterapiya-i-neyroterapiya/ ви дізнаєтесь про унікальні психокорекційні програми, що проводяться досвідченими спеціалістами лікувально-діагностичного центру «Меделіт», і котрі гарантовано покращать ваше психологічне здоров’я.
Для жителів Країни висхідного сонця плакати на людях вважається абсолютно непристойним, про їх стриманість складаються справжні легенди. Правда, рядовим японцям (залишимо зараз без уваги непохитних самураїв) від цього не легше. Саме тому «семінари з плачу», організовані їх заповзятливим співвітчизником Такаши Сага, відразу ж стали затребувані.
На семінар (зрозуміло, за додаткову плату) збирається група людей. Вони дивляться найсумніші уривки з фільмів, слухають сентиментальні пісні і вірші, витяги з трагічних романів. Нарешті, хтось не витримує і заливається гіркими сльозами. Як правило, всі ці сумні «стимулятори» актуалізують печалі і проблеми, приховані усередині кожного, і людина, почавши плакати про когось або про щось, в кінцевому рахунку оплакує свої неприємності. І тим самим – в тій чи іншій мірі – позбавляється від них. Дивлячись на заплаканого сусіда, легше заплакати і тим, хто, здавалося б, на таку реакцію не здатний.
Щоб стало легше на душі, треба домогтися сліз, а для цього – відтворити свою печаль, сумну, образливу ситуацію. Але не кожному хочеться за власним бажанням знову її реконструювати. Ось і виходить часто, що стрес не виходить назовні разом зі сльозами, а продовжує свою руйнівну роботу. А в компанії однодумців, налаштованих на певну хвилю, починають литися сльози мимоволі (про те, що люди прийшли сюди свідомо, в якийсь момент просто забувається).
Учасники семінарів виходять після подібних сеансів просвітленими і заспокоєними... І через пару тижнів знову повертаються, не знайшовши в своєму реальному житті кращих альтернатив для зняття стресу.
Звичайно, цей метод не панацея і він аж ніяк не універсальний, проте кількість його послідовників збільшується день від дня і не без підстав. Якщо ми плачемо на самоті, то, як правило, робимо це по часу менше, ніж при свідках, які намагаються нас втішити, коментують наш плач, розбирають його причини... Проте заспокійлива сила впливу плачу в останньому випадку зростає, а тому і сльозотерапія «в компанії» стає більш ефективною.
До того ж плач – своєрідна ланцюгова реакція, і особливо наочно це можна спостерігати на дітях. Радісна задоволена дитина може з легкістю заридати, лише кинувши погляд на свого заплаканого сусіда по пісочниці.