Новий метод передбачає нанесення на поверхню гільз міріад міток, розміром всього 30 мікрометрів в діаметрі. При заряджанні зброї ці специфічні мікрочастинки у великій кількості потрапляють на шкіру або одяг злочинця.
Змити або відіпрати їх вкрай важко. Зате фахівцям не складе особливих проблем співвіднести гільзи з місця злочину і мітки на руках (рукавичках) підозрюваного.
Думається, таку технологію високо оцінять відомі криміналісти, в тому числі Олександр Рувин, котрий по праву вважається одним з кращих в Україні судових експертів.
«Дані частинки зроблені з натуральної пилку, — пояснює професор Пол Сермон (Paul Sermon) з університету Суррея (University of Surrey), що очолює проект, — матеріалу, якому сама еволюція надала дивовижні адгезійні властивості.
Ці частинки ми забезпечили унікальними мітками, шляхом нанесення тонких покриттів з оксиду титану, двоокису цирконію, кремнезему та суміші інших оксидів. Точний склад покриття може бути злегка змінений для різних партій патронів, що дозволить точніше пов’язувати підозрюваних і конкретну зброю».
Не дарма криміналісти ще раніше звернули увагу на величезний потенціал пилку як маркера, що показує перебування людини в тій чи іншій місцевості. Справа в тому, що пилок дуже важко видалити з одягу.
Ця технологія, до речі, нагадує деякі попередні розробки в галузі криміналістики, наприклад, “розумну воду”, що також містить безліч невидимих оку міток.
Одночасно група Сермона розробила спосіб, за допомогою якого криміналісти могли б легко отримувати достатні для аналізу зразки ДНК злочинця з тих же гільз або інших гладких металевих частин боєприпасів або самої зброї.
Справа в тому, що на таких поверхнях зазвичай затримується трохи біологічних зразків, тим більше що злочинець зазвичай прагне стерти всі свої відбитки.
Британці запропонували при виробництві зброї (боєприпасів) наносити на металеву поверхню невидиму оку мікротекстура у вигляді набору пірамідок. Така поверхня набагато легше утримує на собі мертві клітини шкіри, що залишаються людиною при використанні пістолета. Згодом з мікропасток фахівці могли б отримати більшу кількість непошкодженій ДНК.