Однак сам Юров стверджує, що нові власники спотворили сенс і суть висновків британського суду. Він звинуватив своїх опонентів у підтасовуванні фактів і фактичний підкуп одного з основних інформаторів по його справі, колишнього співробітника «Трасту» Бенедикта Ворслі.
Нагадаємо, що Траст банк попав під санацію в грудні 2014 року, не витримавши відтоку вкладів клієнтів на тлі найсильніших валютних шоків і паніки населення. Його крах став одним з найвідчутніших — для реалізації процедури санації Агентство по страхуванню внесків (АСВ) надало «Трасту» майжа 2 млрд доларів за пільговою ставкою на закриття «дірки» в капіталі.
Досить швидко нове керівництво звинуватило в проблемах «Трасту» його колишніх керівників — голови ради директорів Іллю Юрова, членів ради директорів Миколи Фетисова та Сергія Бєляєва, а також колишнього фінансового директора банку Євгенія Ромакова і в. о. голови правління банку Олега Дікусара.
Кампанія проти екс-керівництва «Трасту» вийшла на новий рівень у лютому цього року, коли санатори банку почали переслідування колишніх акціонерів за кордоном. В Лондонський суд було подано заяву про арешт закордонного майна Юрова, Фетисова та Бєляєва і їх дружин на загальну суму 830 млн дол., яке було задоволено.
Через пару місяців у Високий суд Лондона надійшов інший позов від нового керівництва «Трасту», який тепер намагається стягнути заморожені активи колишніх акціонерів у свою користь. Основна канва претензій нових власників банку до Юрова і його партнерів зводиться до того, що ті нібито організували виведення коштів через безповоротні кредити на фірми, кінцевими бенефіціарами були вони самі.
Сам Юров факт перерахування коштів банку в офшори не заперечує, але наполягає, що ніякого відношення до цих фірм не має. За його словами, всі фірми входили в офшорну мережу самого «Трасту», а перекази використовувалися лише для підтримки працездатності банку у складних кризових обставин.