Звичайно ж така технологія може застосовуватись у сфері наноматеріалів, а для звичайного електродугового зварювання потрібно придбат електроди т 590 на prodon.com.ua, саме вони гарантують належну міцність і довговічність з’єднання.
Отож, вчені зі Стенфордського університету розробили і випробували новий спосіб зварювання металевих нанопровідників. Секрет технології криється в цікавих властивостях плазмонів — квазічастинок, що виникають в електронному газі у момент, коли на метал діє світлова хвиля.
Дослідники з’ясували, що при хаотичному розташуванні вільно лежачих нанодротів найбільш сильні хвилі плазмонів виникають саме в тих місцях, де вони потрібні. Справа в тому, що верхній дротик тут виступає в ролі антени, що направляє хвилю до нижнього проводу, це якраз місце контакту.
“Коли два нанодроти перетинаються, світло генерує хвилі плазмонів в тому місці, де дроти зустрічаються, створюючи гарячу точку, — пояснює Марк Бронгерсма (Mark Brongersma), один з авторів роботи. – Суть в тому, що гарячі точки існують тільки тоді, коли нанодроти стикаються, але не після того, як вони сплавляються. Таким чином, процес зварювання зупиняється сам. Це самообмеження”.
Інші частини вихідного матеріалу залишаються не задіюяними. Тому після опромінення мішанина з вільно кинутих нанодротів перетворюється в пов’язану сітку, міцну, тонку і без пошкоджень. Такі сітки згодяться в побудові нових дисплеїв, світлодіодів, тонкоплівкових сонячних батарей, розумних вікон, гнучкої електроніки і датчиків.
Метод опромінення передбачає скріплення нанодротів і з підкладкою теж. Тут важливо, що вона сама може бути дуже тонкою і потребує делікатного поводження. В якості прикладу вчені розпорошили суспензію, що містить срібні нанодроти, на пластикову плівку Saran. Після просушування матеріал піддали опроміненню, в результаті чого отримано тонку провідну плівку, майже прозору і до того ж таку, що не втрачає своїх електричних властивостей після складання і розгортання.
Експериментатори нагадують, що колишній спосіб зварювання нанопроводів шляхом «тотального» нагрівання тут не спрацював би, оскільки пластик розплавився б раніше срібла.