У цього скла всього три стани: повністю прозоре, трохи «затуманене» (запітніле у ванній дзеркало виглядає точно так само) і повністю непрозоре. Самі вчені порівняли своє скло з замерзлим ставком.
У чому новизна дослідження? Скло, подібне до цього, вже давним-давно існує. Але в ньому є дві проблеми. По-перше, для «перетворення» прозорого скла у матове відбувається складна електрохімічна реакція. По-друге, вона займає деякий час. Буквально кілька секунд, але все ж хотілося б швидше. Гарвардське ж скло зроблено за зовсім іншою технологією. В результаті, процес займає долі секунди.
Девід Кларк і Семюель Шіан витратили кілька років на дослідження. У підсумку, вони взяли за основу ідею «сендвіч-панелей», досить поширених сьогодні. Для створення непрозорого вікна знадобиться:
- Скло або високоякісний пластик;
- Еластомери – вони ж еластичні полімери. Володіють чудовою властивістю швидко відновлюватися після деформації;
- Срібні нанопровідники. Їх роль полягає в розсіянні світла, вірніше, у його запобіганні: провідники занадто малі, щоб розсіювати промені «за власним бажанням». Але варто пустити струм, як вони приходять в рух.
Отже, нанопровідники під дією електричного струму починають рухатися один до одного. В процесі вони деформують еластомер. Самі провідники розподілені по поверхні нерівномірно. Тому і деформація відбувається нерівномірно. За рахунок цього скло стає непрозорим.
Нагадаємо, Семюель Шіан порівнював скло з ставком. Так от, якщо поверхня ставка гладка, то лід прозорий. Але, коли вона пошкоджена, під льодом нічого не видно. Схожий принцип був використаний при розробці скла. Правда, замість подряпин на льоду виступають еластомери. До речі, чим вище напруга, тим сильніший вплив на еластомери – тим непрозоріше скло.