На сайті http://dnkcenter.org/cena-dnk-analiza-html/ ви дізнаєтесь про вартість тестів ДНК, специфіку проведення даної процедури, а також зможете в режимі онлайн замовити набір для аналізу ДНК.
Ще кілька років тому вчені виявили, що предки сучасної людини схрещувалися з неандертальцями і денісівцями — підвидами вимерлих людей. Сучасні європейці, наприклад, до цих пір мають невелику кількість «неандертальської» ДНК — це гени, пов’язані з підвищеним ризиком інфаркту і депресії.
Зараз генетик Райан Болендер (Ryan Bohlender) і його команда вирішили перевірити процентний вміст ДНК стародавніх видів у сучасних людей. Виявилося, що у європейців і азіатів приблизно 2,8% генів успадковано від неандертальців, генів денісівців у них немає. У жителів Китаю 0,1% генів — «спадок» денісівців.
Найзагадковіші результати виявилися у меланезійців — групи народів з островів у південній частині Тихого океану. Раніше вважалося, що 3-6% їх генів — спадок денісівців. Нові розрахунки показали, що від цього виду стародавніх людей меланезійці отримали тільки 1,11%.
Вчені припустили, що ДНК остров’ян несе сліди невідомого вимерлого виду гомінідів.
«Людська історія набагато більш заплутана, ніж ми вважали раніше», — сказав Болендер кореспондентові видання Science News.
Ця гіпотеза підтверджується результатами незалежного дослідження данських вчених, які знайшли елементи невідомої ДНК у австралійських аборигенів і горців Папуа — Нової Гвінеї
А тим часом німецьким ученим вдалося пустити електричний струм по покритим золотом нанониткам, які самостійно «вишикувалися» з окремих ниток ДНК. Метою вчених з Центру імені Гельмгольца стало виготовлення електронних пристроїв з біологічного матеріалу.
Спочатку вони приготували нанонитки: взяли довгу одиничну нитку ДНК і «зшили» її з короткими фрагментами, перетворивши в подвійну. Дана техніка, що нагадує складання орігамі з паперу, дозволяє створювати структури потрібної форми не зверху вниз, як у звичайній електроніці (шляхом вирізання об’єктів), а знизу вгору — шляхом «самозбірки».
Отримані таким шляхом елементи виявилися значно меншими найменших компонентів сучасних електронних мікросхем.