У майстерні Дмитра все покрито ніби віковий пилом. Це осідає дрібна деревна стружка, яка вилітає з-під фрези верстата. Верстат сам, без допомоги людини, вирізає з дерева об’ємну деталь. Фреза діловито «обходить» дерев’яну заготовку, рухаючись по якомусь їй одному зрозумілому алгоритму, і зрізає шар за шаром, звільняючи складний об’ємний орнамент з завитків, листочків і квітів.
Дмитро не художник, ікони робить без спеціальної художньої освіти. За фахом він інженер і хімік-технолог. Однак це тільки здається, що людина не бере участь у створенні ікони. Перш ніж верстат почне працювати, майстер повинен розробити цифрову модель майбутньої ікони.
– Щоб написати програму, потрібно враховувати до 20 різних параметрів. Будь-який неправильний рух, заданий верстату, може зламати фрезу і зіпсувати заготовку, – пояснює Дмитро.
Попередньо треба вивчити і канони створення конкретної ікони. Тільки підготовка може зайняти тиждень.
Матеріал для ікони – клеєний дерев’яний щит, складений з ідеально відшліфованих дощок, склеєних між собою. Найбільше підходять для різання тверді сорти дерева – дуб, ясен, береза, бук. Волокна цих порід не «рихлятся», а сама різка виходить настільки філігранною, що на розп’ятті на ногах Ісуса помітні маленькі цвяшки.
Фрезерний верстат може вирізати ікону кілька днів, працюючи навіть ночами. Після цього майстер вручну зачищає залишки волокон, дорізає деталі, шліфує поверхню і під тон дерева розписує ікону фарбами.
З чого все почалося? Півтора роки тому Дмитро Полуянов вирішив змінити життя. Він пішов з будівельної галузі, в якій пропрацював 13 років. Працював простим робітником, дійшов до начальника виробництва, зводив житлові будинки у Венесуелі.
– Коли пішов з будівельників, став думати, чим зайнятися, – розповідає Дмитро. – Випадково в інтернеті знайшов ролик, на якому фрезерний верстат вирізав ікону.
Півроку Дмитро вивчав різні модифікації верстатів. Вибрав для своєї справи обладнання, яке вирізає об’ємні деталі, причому не тільки з дерева, але і з металу, пластику.
Освоїв новий верстат Дмитро досить швидко. Першу ікону Дмитро зробив для храму. Зараз його ікони знаходяться в різних церквах як в Білорусі, так і поза її межами.
– Але найпам’ятнішою робота – це ікона для мами, подарована їй на день народження, – каже Дмитро. – Я її робив з особливим трепетом!
Якщо вас цікавлять антикварні ікони, рукописні книги, інші ексклюзивні художні твори минулого, раджу тут bizantart.com.ua/category/ikoni ознайомитись з чудовими зразками, представленими в київському салоні “Вікторія”. Там же ви зможете скористатися послугами досвідчених фахівців щодо експертизи, і дослідження антикваріату.