До речі, по посиланню /wzrd.com.ua/uslugi/wizard/pechati_i_shtampy ви дізнаєтесь про діяльність компанії Визард з Дніпра, саме там виготовляють якісні печатки і штампи любої складності
Втім, печатні технології використовувалися не тільки для того, щоб відзначати авторство майстра на виготовленому ним виробі. Наприклад, послідовники Конфуція, користувалися досить оригінальними печатками для того, щоб копіювати висічені на камені вислови великого мислителя. Створення такої печатки займало багато часу, адже було необхідно прикласти до каменя вологі аркуші паперу і за допомогою невеликого молоточка видавити на них вигравірувані на камені рядки.
Пізніше, цей спосіб був модернізований і значно спрощений. Для того, щоб отримати безліч копій одного і того ж тексту, потрібно було лише написати його на тонкому аркуші паперу, а потім прикласти до дерев’яної дошки, покритої щільним шаром відвару з рису. Відвар вбирав у себе туш і в результаті на дошці з’являлася дзеркальна копія тексту – майстрові залишалося лише прибрати зайвий відвар навколо символів, нанести на них фарбу і зробити потрібну кількість відбитків.
Використовувався схожий друкарський метод і в середньовічній Європі, де його застосовували для набивання зображень на тканину. Середньовічна печатка для тканини являла собою дошку з вигравіруваним на ній малюнком – для отримання відбитка було потрібно лише нанести фарби і прикласти печатку до матеріалу.
Однак печатні технології використовувалися не тільки для копіювання текстів чи побутових цілей, але і для більш серйозних справ, наприклад, у діловодстві. Ще у Візантії, з допомогою печаток, «підписували» свої документи чиновники і державні діячі.
Досить широко були поширені печатки і на Русі, де їх в основному використовували для підтвердження достовірності документів або замість вірчих грамот князів.
Перші печатки на Русі з’явилися ще в X столітті, про що свідчать літописи, так і археологічні знахідки (наприклад, печатка князя Ізяслава, знайдена в 1953 році, при розкопках на території Новгорода). Давньоруські печатки були двох видів: звислі і прикладні. Перші пришивалися до документа, а другі – прикладалися до нього, що робило їх більш надійними і захищеними від підробок.
Варто відзначити, печатки є об’єктами пильної уваги, адже їх вивчення (як самостійних предметів або разом з супутніми документами) здатне пролити світло на багато питань історії. Наприклад, західноєвропейські вчені займаються подібними дослідженнями з кінця XVII століття, і за цей час вивчення печаток перетворилася з невеликого підрозділу дипломатики, в окрему наукову дисципліну, яка отримала назву сфрагістики.