Так, в ІТ-тусовці за нього не дадуть нагород, на хакатонах про нього не будуть говорити і інвестицій з шістьма нулями тут немає. Зате тут розкрилося дещо інше. Заслужені антикорупціонери поспішили звинуватити ЗМІ і в популізмі і в тому, що «відразу стане краще жити, оскільки кожен на сайті може подивитися в чужу декларацію».
Безперечний факт - стане, наприклад, простіше за допомогою всього одного сайту побачити величезну прірву між нескінченними ток-шоу з 20 персонами ключових політиків і реальним станом речей в країні, де левова частка власності і капіталу цих же політиків до 2015-го року залишалася в тіні (судячи з того, як різко всі ці машини, квартири, гроші, мощі, копії Біблії, готельні номери і навіть приміщення церков раптом стали «власністю», нажитою з позаминулого року). Корупція і тіньовий капітал серед чиновників вищих рангів раптово знайшли «лице» — цифри, факти, єдину цифрову базу.
Але чи стане від того краще жити пересічним громадянам? В країні безліч проблем, політичний режим України довів свою неефективність, все більш очевидним стають парадокси нашої системи державного устрою, спотворена взаємодія різних гілок влади, провал реформи бюрократії, недієвість антикорупційних заходів, тощо.
Втім, вернемося до електронного декларування. Є ще одна сторона медалі: побачити, як чиновники, що нерідко показуються на профільних ІТ-заходах, виявляться не зовсім тими, ким представляли себе для всієї цієї малозрозумілої для них тусовки програмістів.
Вперше з цією «не зовсім зрозумілою» категорією людей — ІТ-підприємцями, менеджерами, директорами ІТ-компаній — вони зіткнулися в 2010-му, за часів «податкового Майдану», коли Азаров і Янукович планували поповнювати казну за рахунок написання «добрими боярами» нового податкового кодексу, здатного обдерти з золотої вівці по кличці ІТ три руна і змусити відростити четверте.
Вдруге зустріч чиновників з реальністю — це зима 2014-го, коли програмістів було чимало серед протестуючих на вулицях і площах в ході Революції Гідності. Потім програмісти і менеджери ІТ-компаній опинилися серед винахідників, добровольців, волонтерів на фронті, у боротьбі з російською окупацією, частково інспірованою все тими ж чиновниками. А чиновники змінювали крісла, назви партій, прапори і гасла. Не всі вірили, що можна субсидіями заткнути дірку в економіці, яка перестала створювати нові робочі місця практично в будь-якій галузі, крім ІТ.
Тепер у цього невір’я є доказ: таблиці без красивого форматування і хіпстерских інтерфейсів, зате з очевидним доказом — чиновники з офіційними зарплатами в 14 тис. грн примудрилися налаштувати багатомільйонні бізнеси, створити чималі рахунки в банках і накупити нерухомості в кількостях, достатніх для запуску десятків стартапів навіть у країнах з високими цінами на оренду. Замість того, щоб вкладати в економіку, інновації, технології, вони вкладають в антикваріат, годинники, машини та різаний гербовий папір з портретами президентів, письменників і князів.
Не наша справа відкривати кримінальні справи або піддавати публічній «прочуханці» тих, хто примудрився начаклувати собі трильйони з повітря. Однак проста процедура електронного декларування, яка існує в практиці не тільки України, саме в Україні розкриває важливе явище: десь в глибині душі навіть найбільш скептичні і аполітичні з нас сподівалися, що пацієнт на ім’я Держава стає здоровішим. Сподівалися, що або цар, або бояри виявляться хорошими хлопцями. Що не доведеться знову згадувати, що спочатку 98, а потім і більше 2,8 тис людей віддали своє життя за дотримання законності в нашій країні, поки люди, які відповідають за цю законність, не особливо обтяжували себе питаннями етики.
Електронна система краще будь-якого умовного антикорупціонера-журналіста показує масштаб проблеми, і робить це незаангажовано, без гасел, без заламування рук, без посилання на вічні «стандарти ВПС» і без грантів на розслідування. І тут вже не спишеш на всі порохоботів, волонтерів, грантоїдів та інших представників «нумерованих колон» — є тільки українці, українські чиновники й безпристрасні цифри в таблицях між ними.