Ця подія готувалася кілька років, і рішення про надання автокефалії було прийнято 11 жовтня 2018 року синодом Вселенського патріархату в Стамбулі. А власне вручення Томосу відбулося 5 січня 2019 року в Стамбулі під час літургії в храмі Святого Георгія.
Що таке Томос?
Це - свого роду церковний указ. У цьому документі міститься рішення Священного Синоду Вселенського Патріархату надати автокефалію. На сайті svitnov.com представлено повний текст Томоса, а щодо структури, то цей документ складається з 3-х частин:
- Історична частина. У цьому розділі описується сучасний стан церкви в країні, яка хоче отримати автокефалію, згадується її зв’язок з Константинополем
- Канонічне виправдання. У цьому розділі описується основа, згідно якій цей Томос надаєтья церкві.
- Частина, в якій описується бажання церкви підтримати цю доктрину, якою керують канони, а також її права і застереження.
Рішення про надання Томосу приймається Священним Синодом Вселенського Патріархату. Щоб прийняти таке рішення, достатньо більшості голосів членів Синоду, причому голос Вселенського Патріарха Варфоломія має вирішальне значення.
Якщо рішення про надання Томосу приймається більшістю голосів, всі члени Синоду повинні підписати документ, навіть ті, хто голосував проти або утримувався. Томос вступає в силу відразу ж після того, як учасники підписують документ. Таке рішення є остаточним і неминучим.
Відмінність Томосу від звичайних, «повсякденних» указів патріарха полягає у тому, що у цьому випадку застосовується більш урочиста процедура і ставиться повний підпис, включаючи слова «Божою милістю». Також Томос може бути написаний не на папері, а на пергаменті.
Варто зазначити, що ми отримали не просто Томос, а документ про надання автокефалії Українській Церкві. Церковна незалежність потрібна країні відразу з кількох причин. По-перше, це зміцнить внутрішню незалежність самої країни. По-друге, парафіяни дуже довіряють священикам, а тому ті часто транслюють позиції (в тому числі політичні) вигідні країні, на яку працюють.
По-третє, церква живе за рахунок десятини та інших пожертвувань. У нашому випадку, до цього часу гроші витікали в Росію. При власній незалежній церкві, вони будуть залишатися всередині країни.
Про автокефальні церкви
У світі 14 нараховується автокефальних (помісних) церков: Константинопольська, Антіохійська, Олександрійська, Російська, Румунська, Сербська, Болгарська, Кіпрська, Грузинська, Єрусалимська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Чеських земель і Словаччини. Всі автокефальні церкви є самостійними. Жодна з автокефальних церква не підпорядковується інший.
Кожна автокефальна церква діє на своїй канонічній території, на якій, згідно з канонічним правом, не повинні діяти інші православні церкви, визнані канонічними. Православні помісні церкви “поділили” весь світ. По території найбільшою є Олександрійська церква, до якої відноситься вся Африка. Але, звичайно ж, православних на даному континенті не так вже й багато.
За кількістю прихожан найбільшою є Російська православна церква. Якщо до канонічного православ’я, за різними оцінками, відносять 180-230 млн осіб, то на частку РПЦ відносять половину - 90-120 млн осіб.
Крім автокефальних церков існують автономні, також повністю самостійні, з однією відмінністю - предстоятель автономної церкви обирається на зборах ієрархів цієї церкви, але після його повинен висвятити (номінально затвердити) глава помісної церкви.
З достатньою часткою умовності можна привести таку мирську аналогію. Прем’єр-міністрами незалежних держав Канади, Австралії, Нової Зеландії стають представники партій, які перемогли на місцевих виборах. Але так як ці держави є членами Британської співдружності, то номінально прем’єром стверджує королева (або король) Великобританії.
Прикладом таких автономій є Білоруська церква, Українська, Фінляндська, Естонська і ряд інших православних церков.