Етикетки на пляшках з’явились під кінець ХІХ століття. Функція етикетки була така ж, як і в пляшки: ці два елементи творили одну цілість, гарну упаковку, яку хотілось купувати, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.
Зазвичай вигляду етикеток приділяли багато уваги. Приписи вимагали броварів розміщувати інформацію про вміст алкоголю в пиві. Також етикетка виконувала інформаційну функцію. На неї наносили міцність пива і його назву, часто писали рік заснування бровару. Популярним мотивом на етикетках були медалі з промислових виставок, свідоцтва про визнання, яке отримало пиво.
Перед 1914 роком етикетки, як і самі пляшки, були багато оздоблені. На них зображали марку бровару, часто — герб власника або якийсь малюнок. Також на етикетках наносили гарантію оригінального походження пива (товарний знак — так звану охоронну марку). Вона підтверджувала, що пиво вироблено на конкретному броварі. Це був свого роду сертифікат. Функції охоронної марки для броварів в Галичині часто виконували герби їхніх власників.
Тривалий час фірмовим знаком калуського бровару слугував бородатий король пива Gambrinus.
Друкували етикетки для пива кілька фірм. Калуський бровар замовляв свої етикетки в друкарні A.H.Zupnika в Дрогобичі. Вона знаходилась на вулиці Стрийській 5 і була заснована в 1875 році.
Наприкінці тридцятих років ХХ століття розмаїття плашок минуло:, пиво продавалось в гладких пляшках, без жодних написів — тільки з етикетками.
Як повідомляли "Вікна" раніше, 2016 року в Калуші показали етикетки калуського пива від часів Австро-Угорщини.
Тоді в приміщенні краєзнавчого музею Калущини відкрилася виставка пивних етикеток калуського пивзаводу, зібрана Михайлом та Олександром Ковалями.
