Сотрудник парафії Покрови Пресвятої Богородиці отець Микола Хомин розповідає, що другий рік поспіль вулицями села проходить театралізована Хресна дорога. У цьому дійстві кожен актор проживає свою роль, чи розбійника, чи Вероніки, чи Ісуса…, які жили 2000 років тому.
«Мета заходу — передати, показати страждання нашого Спасителя, котрий пройшов цією дорогою. Відчути його біль та муки, серцем бути з ним. Люди, що проходять Хресну дорогу, часто плачуть. Відтворення цих страждань є дійсно болючим, як результат — багато навертаються та усвідомлюють, за що помер Христос».
Отець-декан Анатолій Козак доповнює, що недільне дійство призначене для розважання над страстями Христовими, щоб задуматись над своїм життям та покаятися за гріхи.
«Наші молитовні намірення були за український народ, ЗСУ та перемогу, щоб Україна якнайшвидше перенесла цю сучасну Хресну дорогу. Вона зараз несе хрест війни, тому просили, щоб настало нарешті воскресіння, мир та спокій. Всі актори згуртовані і їхня сьогоднішня роль — приурочена підтримці військових».
Серед 20 акторів — здебільшого люди робітничих професій: столяри, садівники, майстри по ремонту автомобілів тощо; освітньої галузі та інші. Директор школи Радіон Прокопчук виконує роль Ірода, але у Сівці-Калуській (у суботу, 22 березня. — Авт.) його заміняв отець Анатолій Козак. Директорка Народного дому Надія Пукіш — Марія, старший брат церкви Іван Мазурик — Пилат, дяк Володимир Ляхович — Кат, а паламар Василь Яцук — Фарисей.
Останній пригадує, що саме директорка Народного дому запропонувала йому участь у Хресній дорозі, а він одразу погодився. Каже, що в школі зазвичай виступали одні й ті самі — діти вчителів, а тут навіть деякі, хто сумнівався у його здібностях, якось по-іншому стали сприймати.
«Тепер я артист (сміється. — Авт.). Важко було слова по-науковому говорити, я ж хлопець з села, тому деякі важче вимовляти. Але запис пройшов файно. Хто в культурі робить, то має кращу дикцію. Багато часу витрачали ми всі на репетиції, що тривали до пізньої ночі, вчили слова. У жінок сім’ї, діти, я також вночі ще товкся вдома, бо господарку треба обійти, але результат того вартував. До клубу на репетиції бігли, як до церкви на Великдень».
Минулого року, перший раз вийшовши на сцену, пригадує паламар, було страшно, але коли все завершилось, то колектив мав велике піднесення, бо, дякуючи Богу, все вийшло. Переконує: вартує, щоб такий колектив був у селі. А цьогорічна постановка, крім прослави Ісуса Христа, ще є й благодійною.
«Ми можемо померзнути, змокнути, не їсти, не пити ті дві години, витратити час на репетиції, але хлопцям в окопі тяжче як фізично, так і морально. Хоч на дві кулі чи на один дрон допоможемо — і це буде велика радість. Хресна дорога переходить через душі — це бачимо «гастролями» по селах».
Маріанна Завадецька разом із мамою була учасницею голинської Хресної дороги. Першочергово молились за мир в Україні, а крім цього собі на згадку дівчина зняла зворушливе відео.
«Минулого року я, на жаль, не потрапила на це дійство, а тепер уже постановила прийти. Хресна дорога була надзвичайно зворушливою та глибокою. Атмосфера, емоції учасників і сам задум постановки справді вражали. Щодо виступу акторів — усі справилися просто чудово! Кожен віддався своїй ролі, кожна була дуже реалістичною. Важко виділити когось одного, бо всі молодці!».
Маріанна каже, що полюбляє ходити пішки, тому ноги не боліли. Не плакала, але відчувала сум і захоплення водночас. Односельці передали біль і страждання, а разом із тим — віру та надію. Атмосфера була настільки глибокою, що неможливо залишитися байдужою.
«У наш час подібний захід — надзвичайно важливий, адже, на жаль, багато молоді зараз відвертається від Бога. Такі вистави не лише допомагають нагадати про віру, а й створюють справжню згуртованість між людьми».
За словами старшого брата церкви і по сумісництву Пилата Івана Мазурика, за три години актори разом із глядачами «намотали» 4 кілометри по селу. Цього разу охопили частину центру села — Гори, Підгору, Котятич та Будову. До початку дощу якраз встигли прийти на повір’я церкви, де відбулося розп’яття Ісуса Хреста та Воскресіння.
«Хресна Дорога — це не просто розважальне театральне дійство, а наша молитва, ми її за щось офіруємо, маємо кожен своє намірення. З нею ми проходимо стації та страждання, які пройшов Ісус Христос. Завдяки небайдужим учасникам-глядачам, ми зібрали 40 тисяч гривень для війська. Немає армії — немає України. Бо як не переможемо нашого ворога, то не буде держави».
Також, за словами Івана Мазурика, цього дня після Святої літургії парафіяни зібрали близько 80 тисяч гривень (враховуючи гривні та валюту. — Авт.) на лікування хлопчика із Рожнятова. У дитини прогресуюча мʼязовова дистрофія Дюшена. Вартість препарату, що може зупинити розвиток хвороби, коштує 3 мільйони доларів.
З цією постановкою голинські актори-аматори уже відвідали сусідній Кропивник, де назбирали 21 140 гривень, та у суботу, 22 березня, — Сівку-Калуську — 13 310. Попереду ще 30 березня — Томашівці, Слобода Рівнянська та Рівня — 6 квітня, а також ще Раків та Рахиня. Розповідають, що запитів було більше, але вони фізично не встигають.
Уже минуло два роки, як директорка Народного дому Надія Пукіш прийшла працювати у Голинь. Пригадує, що через місяць підготувала перший благодійний фестиваль, а до п’ятиріччя нової церкви (у жовтні 2023 року. — Авт.) — другий. Далі був Різдвяний піст, думки про Вертеп, але їх так і не втілила, а на Великодній — подумала про Хресну дорогу.
«За основу було взято Боднарівську: і музику, і сценарій. В останньому додала тільки те, коли Юда сумнівається: у нього в голові змагаються думки Ангела та Сатани, чи брати гроші. Прийшла з ідеєю до місцевих священників. Вони допомагали— із церковного братства під’єднювали акторів. Паралельно збирала громада гроші на костюми, а я шукала швачок. З цим мені допомогла Світлана Сокульська, завідувачка Голинської бібліотеки-філії та Марія Шевчук із Калуша (вона шила костюми боднарівцям. —Авт.). Костюм Первосвященника пошила голинянка Наталія Дубровна-Качак».
Надія Ярославівна розповідає, що це була рекордна 28-денна постановка практично з нуля, мали тільки сценарій.
«Я люблю своїх акторів з Голиня також, тут в процесі відкрилося багато талантів. Дівчата звісно більше дисципліновані, але хлопці — дуже харизматичні. Вася Бубенко — може затанцювати, Валерій Лотоцький — грає на гітарі, Олег Булавинець — чудесний. Паламар, як би не бурчав, але я його люблю, і дяк також має свої плюси».
У селі спершу співрозмовниця починала з вистави про Святого Йосафата (Івана Кунцевича. — Авт.). Це була ідея отця Миколи Хомина, туди були залучені дяк Володимир Ляхович та Ярослав Дуда. Вони одні із перших отримали ролі в Хресній дорозі.
«Ісуса ми довго шукали, а потім глянула на Михайла Ляховича. Він також відкрився в новому образі, хоча ми звикли його бачити у спортивних штанах і як бігає з м’ячем, свистить у свисток (працює вчителем фізкультури та тренером з футболу. — Авт.). Минулого року я давала настанови, щоб кожен був в образі від початку до кінця, адже не знаємо, в який момент зафіксує фото чи відео. Якщо ти граєш Царя, то в тебе голова піднята і ти граєш як Цар тощо. Пригадую, як переглядала відео, то Михайло постійно був в образі Ісуса — молодець».
Надія Пукіш — також акторка Хресної дороги, тут її роль Марії — матері Ісуса. Каже, артистів не вистачало, а голос був записаний з Боднарова, тому і не ускладнювала. 28 березня під час Нічних чувань у церкві пройде ще Хресна дорога у тінях, ідею якої «приніс» отець Микола Хомин. (Про це читайте згодом у «Вікнах». — Ред.). Щодо театралізованої, то культурна працівниця не відкидає, що через кілька років вона може видозмінитися, передаючи сучасну українську Хресну дорогу.
«У кожному населеному пункті є талановиті люди, просто їх потрібно зібрати докупи, і не обов’язково в театр. Але враховуючи, що вокальний хоровий та фольклорний колектив «Молодичка» (обидвоє зі званням «Народний». — Авт.) у Голині є, то хотілось створити драматичний. Культура під час війни має місце, щоб людей трохи відволікти від новин та негативу. Навіть під час війни колись танцями і співами піднімали дух. Ми українці — добрі люди, до нікого не йдемо з війною, а тільки захищаємось. Наші мистецькі заходи, благодійні, зазвичай з концертом, баношем чи юшкою. Інколи і військові беруть в цьому участь».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
