Напередодні однокласниці військового поділились з «Вікнами» своїми спогадами.
Ольга Багринівська-Малішевська вчилася з Олегом Завадецьким з 5 по 9 клас, адже молодшу школу він відвідував у Тужилові.
«Він був урвителем, за волосся дівчат смикав, всюди його було повно. Мав багато енергії».
У жовтні минулого року бачила захисника вдома. Також вони з однокласниками збирали гроші та передавали посилки своїм трьом військовим Олегам: Вошку, Шевчуку та Завадецькому.
«У нього було багато адреналіну. Я говорила з ним телефоном приблизно півтора місяця тому. Якраз в той час перебував на Курському напрямку, де проходив якісь курси й нервував, що вони зараз не на часі. Дуже хотів додому…».
Богдана Гуцуляк ходила разом з Олегом у Тужилівську школу. Співрозмовниця пригадує такий уривок з того часу.
«Енергійний та непосидючий, як і притаманно дітям... Наш клас колись був розташований у теперішньому садочку, а біля нього сад з яблуками, за якими йшли найшустріші. То Олег завжди там був найперший, не боявся ризикувати...».
Здається, каже Богдана, нещодавно з однокласниками збирали передачу військовому на фронт, а тепер чекають останньої зустрічі та прощання.
«Таку новину важко сприйняти, особливо, коли це люди, яких ти знаєш. Дуже сумно… Ще такий молодий, тільки жити й жити. Вічна пам'ять та співчуття рідним».
Нагадаємо, голинянин Олег Завадецький народився 26 листопада 1986 року.
Захищати країну почав ще в часи АТО. 6 грудня 2022 року був нагороджений відзнакою начальника розвідувального управління штабу Оперативного Командування «Південь». Служив розвідником 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини.
Під час стрілецького бою з противником у селі Торське Краматорського району Донецької області Олег Завадецький отримав тяжкі поранення і був евакуйований до Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова, де помер 12 травня 2025 року.
У захисника залишились батьки, син, молодша сестра з чоловіком та племінниця.
Раніше спогадами з «Вікнами» про Героя Олега Завадецького поділився його класний керівник Василь Петрів.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
