На зустріч з «Вікнами» 76-річна Алла Гайдучек приїхала велосипедом. Розповідає, що вдома постійно ним користувалася.
«Я працювала спершу в Херсоні, а потім переїхала ближче до Залізного Порту — в село Новофедорівку. Там 20 років була вихователькою у дитячому садочку. Їздила на велосипеді на море по 6 кілометрів в один бік. Пізніше працювала у школі — у групі продовженого дня, викладала музику та фізкультуру, ходила з дітьми в походи, на дискотеках бувала. Діти мене супроводжують ціле життя, хоч своїх не маю, зате дітей племінників вважаю онуками. Дуже подобалося життя вдома».
23 лютого 2022 року жінка в Олешках вітала свою племінницю з днем народження, а наступного дня вона її розбудила, бо почалась повномасштабна війна.
«Я вийшла на дорогу і бачу йдуть танки, потім — обстріли. Ми ховалися у підвалі кілька днів. Коли трохи заспокоїлось, як росіяни зайняли позиції, поїхала назад у Залізний Порт, де пробула ще зиму. Їхній паспорт не хотіла брати й думала тільки, як виїхати звідти — не могла дивитись на це все».
За словами співрозмовниці, російські солдати жили у пансіонатах у Залізному Порту, ходили по хатах, вимагали показати паспорти. У травні минуло два роки, як Алла Олександрівна переїхала в Калуш. Племінниця з чоловіком-пожежником приїхали та облаштувались на Прикарпатті швидше. А коли Херсон звільнили, він повернувся на роботу.
«Племінниця залишилась з дітьми й покликала нас до себе. Ми з сестрою та ще однією племінницею приїхали. Чотири дні добиралися через Крим, Москву та Польщу. Мені зразу сподобався спокійний Калуш. Вийшла другого дня на вулицю, а люди цікавилися, як я. Мені дуже подобається парк, у суботу на виставу «Конотопська відьма» пішла — я її бачила в Одесі. Спершу було шкода, що хата залишилась вдома, але зараз не жалкую, бо я поруч з рідними».
Син племінниці, якого називає внуком, запропонував бабі Аллі знімати ТікТок, щоб бути популярною. Популярності не хотіла, але згоду дала.
«Мене діти впізнають на вулиці: фотографуються, питають, як здоров’я, життя. Цілий рік я була в русі, у села їздила і в школи. Принесла учням прапор, вони попідписували, а я зятю відправила у Херсон, щоб у музей віддав. 14-річний внук Владик та 10-річний Ярослав створили мені сторінку, знімають, інколи підкидають ідеї. Тепер маю 3500 підписників. Зараз ТікТок — це про моє життя. Як зарядку роблю, в басейні плаваю, готую, на балконі вирощую квіти, огірки, помідори».
Окрема тема у соціальній мережі присвячена подорожам. Жінка їздила у термальні води Мукачева, у Чернівці — на півонії, у Львові випробувала гірки в аквапарку. Півтора кілометра підіймалася в Карпатах, щоб крокуси побачити. Був сніг, холод, але все знімала. Побувала у Румунії, бо племінниця купила квитки, а у Кракові на «американських гірках» та «чортовому колесі» каталась. Поблизу Калуша також багато місцин об’їздила. Тепер популярним став і Гарік — собака, якого родичі придбали для баби Алли.
«Я з нею гуляю, вже її знають у ліцеях. Найбільше набрало відео, коли я боксувала — понад 55 тисяч переглядів та в ластах плавала в басейні — понад 74 тисячі. Минулого року 10 днів в Одесі відпочивала, то зняла багато, як я купалась у морі, зустрічаюсь з людьми. Сама знімала або просила когось із перехожих».
На питання, на скільки себе тіктокерка у 76 років відчуває, відповіла, що максимум на 50.
«Тішуся, що ще в русі. Вдячна Калушу, мене місцеві діти люблять, аж хочеться жити, показувати позитив. Треба ще мікрофон купити, щоб кращий звук був під час прямих ефірів. Зазвичай, діти пишуть питання про моє життя, ТікТок, запрошують у гості».
Алла Гайдучек на своєму хобі не заробляє, а якби отримувала гроші, то б їх відправляла б на ЗСУ. Рекламу все ж таки робила в одній з аптек. За бартером отримала вітаміни, а у перукарні пропонували навзамін зробити зачіску.
Діти Калуша бабу Аллу називають легендою міста. Всі шоковані, як вона опанувала велосипед, самокат і навіть ковзани. Перегляди жінка збирає з усієї України, в тому числі й від рідних херсонців. Люди дивуються її емоціям та енергії. Зізнається: якби не переїзд та туга за домом, то не факт, що була у ТікТоці.
«Найбільше хочу зняти закінчення війни, коли люди вийдуть радісні на вулицю. Я вдома перед від’їздом купила і заховала у надійному місці великий казан, який буде для плову. Ним пригощатиму усіх земляків — так святкуватимемо Перемогу!», — підсумовує розмову з «Вікнами» баба Алла.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
