30-річний уродженець Калуша Назар Бедрій уже 10 років живе та тренує дітей в Івано-Франківську. Але формувався хлопець у рідному місті. Спершу це був рік боксу, боротьба, а згодом тренер Олег Пилипчак прищепив любов до змішаних бойових мистецтв.
«Навчаючись в Івано-Франківську, не хотів пропускати тренування, а їздити в Калуш практично щодня — не варіант, тому почав тренуватись в клубі «Team Viking» в Олександра Шевчука. Крім того, що сам виступав, почав набирати групи та з часом став головним тренером. Я став чемпіоном Європи зі змішаних бойових мистецтв — фрі-файту», — розповідає Назар.
В Івано-Франківську тренер зумів сформувати команду молодих хлопців — чемпіонів світу з бойових мистецтв. Цього року його 12-річний вихованець переміг у Бразилії на чемпіонаті світу. Серед його підопічних — призери світу. Так, 10-річний спортсмен, займається два роки, став чемпіоном світу в Індонезії. Серед дівчат — чемпіонка України з грепплінгу ID i CS (боротьба на підкорення. — Авт.).
Клуб тренує спортсменів ММА, а виступають у різних суміжних видах спорту: фрі-файту, джиу-джитсу, грепплінгу, кікбоксингу.
«Змагань з ММА дуже мало, а щоб набратися досвіду, треба виступати всюди, де тільки можна. У «Вікінгу» понад 20 вихованців, які постійно їздять на змагання. Не бракує і нових, котрі себе пробують. Всі дивляться на сильніших та підтягуються до них — це так працює. Ми й в Калуші будемо робити маленьку команду і з нею пробувати виступати на змаганнях», — ділиться Назар Бедрій.
Насправді, переконує тренер, віку в спорті немає. Якщо взяти бразильське джиу-джитсу, що вперше з’явиться в Калуші, то ним займаються як шестирічні діти, так і ветерани, котрим за 40 років. Та й серед дівчат він має популярність.
«ММА, можливо, не настільки популярний серед дівчат, а бразильське джиу джитсу — навіть дуже. Це не жорстка боротьба, немає ударів — це більше технічна робота. Тут застосовується не фізична сила, а суто техніка», — деталізує Назар Бедрій.
Він сам і досі чинний спортсмен. Виступає у професійних лігах в Україні.
«На чемпіонаті України з ММА уже не можу взяти участь, бо є професійні рекорди. З джиу-джитсу ще їжджу себе показувати, рухатися вперед, поки є порох у порохівницях», — сміється.
Щодо клубу в рідному місті, то мрія висіла в повітрі давно, але все щось заважало. А тут упродовж місяця все склалось: приміщення через Інтернет знайшли, ще потрібно один зал наповнити мішками, грушами та мінітренажерами для невеличкого кросфіту, оголошення у соціальних мережах розмістили та навіть перше пробне тренування провели.
«Не зважаючи, що це був День знань і діти з батьками мали свято, до нас прийшли понад 30 потенційних вихованців: близько 10 дітей до 12 років та понад 20 дорослих. Були хлопці, які вже мали мінімальну базу, тож їм буде трохи легше освоїти цей спорт. ММА — це удари руками, ногами, ліктями, колінами, боротьба, переведення, больові та задушливі прийоми. Є діти, які нічим не займались, але їм було цікаво спробувати. На пробне тренування приїхали семеро моїх вихованців із Франківська, щоб попрацювати у парах з новачками», — розповідає Назар.
Будь-який спорт, за словами співрозмовника, важливий. Заняття фізичною активністю дають впевненості у собі, виховують дисципліну, загартовують характер та дозволяють спокійніше ходити по місту.
У Калуші понад рік немає секції з бойових мистецтв. Проте молодь потрібно розвивати, тому Назар вирішив спробувати. Групу зі змішаних бойових мистецтв ММА тренуватиме у вівторок, четвер та суботу. В Інші дні, окрім неділі, його колега навчатиме бразильського джиу-джитсу як у кімоно, так і без. Для військових та їхніх дітей діятиме 30% знижки.
«Моя мінімальна мрія — виховати кілька чемпіонів України з рідного міста, максимальна — чемпіонів світу. Ми можемо це зробити. Таланту як такого не потрібно — все залежить від бажання дитини і які в неї цілі», — переконаний наставник.
Тренер розповідає, що в обласному центрі є вихованці, котрі приїжджають за 14 кілометрів на тренування, а ті, які живуть у сусідньому будинку, шукають причини, щоб не прийти.
«Є 12-річний хлопець, що займається уже рік. Ходив впродовж шести місяців п’ять разів на тиждень: двічі — на персональні заняття та тричі — на групові. І за цей короткий період не програв жодних змагань. Навпаки: виграв чемпіонат України, потрапив у збірну і виграв чемпіонат світу. Він досяг того, до чого люди йдуть роками», — наводить приклад Назар Бедрій.
Сам Назар дуже тішиться успіхами своїх вихованців, хоча інколи доводиться і до 60 боїв за день відбути й підтримати кожного.
«Я дуже тішуся і кайфую від результатів своїх підопічних — інколи навіть більше, ніж від своїх. Ніколи б не міг подумати, що буду вчити інших. Спершу займався для себе, бо мені було цікаво, насолоджувався поїздками на змагання та результатами. Це було перезавантаження від буденності. Тепер, коли підопічні показують результат, то дуже мотивуюся, щоб більше вкладатися та розвиватися. Незабаром ми й в Калуші зробимо турнір та представимо прихованих досі талантів», — впевнений співрозмовник.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
