У приміщенні однієї з калуських лікарень у вівторок, 21 жовтня, було організовано забір крові. Для цього приїхали 7 медиків із «Прикарпатського обласного центру служби крові». Серед потенційних донорів — люди різного віку, статі та професій. «Вікна» поспілкувались з донорами і почули їхнє трактування допомоги.
Мостищанин Ігор Пукіш працює верстатником на харківському підприємстві. Сьогодні разом з директором та колегами (приблизно 15 осіб. — Авт.) прийшли здати кров.
«У мене друга група резус плюс. Я уже цьогоріч здаю вдруге, а загалом ділюсь своєю кров’ю з 21 лютого 1994 року. То своїй дружині, то братовій, то колегам… Хто має потребу — тому і допомагаю. Мені не шкода та здоров’я дозволяє. Пригадую випадок, що медики в мене не хотіли брати кров, бо від попередньої здачі ще не минуло два місяці. Тоді братова дружина якраз лежала в пологовому і необхідно було це зробити, тому на свою відповідальність здав, почувався після цього добре».
Чоловіку 55 років, каже, що спершу паморочилося у голові, але швидко минуло. Тим, хто прийшов вперше, радить обов’язково легко поснідати. Він, наприклад, пив солодкий чай, а вдома після роботи спробує трохи домашнього вина.
Велика кількість медиків також прийшла на забір крові. Серед них і лікарка-нефрологиня Віра Библів. Жінка розповідає, що час від часу здає кров, тому і цього разу очікувала приїзду обласних колег.
«Як лікар можу порекомендувати бути донором, бо банк крові потрібно завжди поповнювати, щоб був резерв. Часто трапляються екстрені ситуації, коли наявність крові може врятувати комусь життя. Для організму донора така процедура також проходить позитивно, особливо в кого густа кров чи високий гемоглобін».
Співрозмовниця пояснює, що зараз потрібно «донатити» кров і для майбутнього лікування військових. Тому закликає всіх бути свідомими волонтерами.
«Я працюю з пацієнтами, що на діалізі, тобто з штучною ниркою. Три рази на тиждень ми підключаємо їх до нирково-замісної терапії, бо вони завжди потребують переливання крові у зв’язку з тим, що мають низький гемоглобін. Якщо гемоглобін 50 грамів на літр, то кров рятує, адже препарати заліза через вартість не всі можуть дозволити».
Марія Мартинюк — освітянка зі села Завій. Каже, що потрібно робити добро і це не тільки для інших буде корисним, але для власного тіла й душі. Зранку перед процедурою, ділиться, нічого не їла і не пила, сподівається, що це було правильним рішенням.
«Я не боюся здавати кров. Минулого року медики приїжджали у нашу сільську амбулаторію, то я ходила. Ми робимо добру справу: військові завжди потребують крові, тому якщо є можливість, значить її треба використати. У мене багато друзів медиків і вони часто розповідають, що коли в критичний момент кров рідних пацієнту не підходить, тоді терміново шукають донора. Класно, якщо люди приходять самі поділитись із кимось, тоді таких стресових ситуацій у майбутньому можна уникнути».
Завідувач відділу комплектування донорських кадрів КНП «Прикарпатський обласний центр служби крові» Микола Абрамик розповідає, що під час війни він із своїми сімома колегами мінімум тричі на тиждень виїжджає у різні райони області до охочих здати кров.
«Нам потрібні донори, щоб ми мали запаси, якими при потребі могли забезпечити медичні установи, військові госпіталі Івано-Франківщини, а також передати для порятунку життя військових на сході. Найпоширеніша група крові, з якою приходять донори, — це друга позитивна. З першою проблем також немає, рідше трапляється третя та четверта, але це не так критично, як дефіцитні з резусом мінус. Багато у нас замовляють першої мінус для військових, бо там вона йде як універсальна».
У Калуш виїзна бригада уже приїжджала неодноразово як у медичні установи, так і на приватні підприємства, зокрема сільськогосподарську компанію «Ґудвеллі Україна» відвідували двічі.
«Ми сподіваємось, що буде понад 50 охочих здати кров, хоча готові зробити забір і у 80 людей. Чим більше, тим краще. Поки впродовж години нашої роботи в основному приходять з першою, друга плюс, є трохи третьої. Рідко, але трапляються із мінусовим резусом. Є ще первинні донори, я не знаю чи у них підтверджена група, бо ми попередньо робимо експрес-аналіз і її треба перепровіряти. Резуси первинним донорам ми не робимо».
Щодо вимог до потенційних донорів, то серед основних — це вік: від 18 і до 60 років, в окремих випадках трапляється і більше. Важити людина повинна не менше 50 кілограмів, враховуючи, що вона віддаватиме 450 мілілітрів крові, тому в середньому бажано, щоб вага була 70 кілограмів. Не менш важливим є і стан здоров’я, щоб не було серйозних та хронічних захворювань, що впливають на кров чи на стан самого донора.
«Стараємося населенню донести інформацію, що кров відновлюється, але у людській свідомості має бути закладено, що в цей складний час є велика потреба у донорській крові не тільки тут, а й у зоні бойових дій, тому потрібно бути активними, а донорство — це також один із варіантів проявити свою громадську позицію», — підсумовує Микола Абрамик.
У результаті п’ятигодинного забору крові 80 людей, в основному медиків, а також працівників державних установ, релокованого підприємства та газової служби, стали донорами.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
