— Посадові обов’язки змінюють тебе, — каже т. в. о. головного сержанта одного з підрозділів 102 бригади. — Ти маєш спілкуватись з особовим складом, навчати хлопців і дівчат, зустрічати поповнення, працювати із сержантами. Слідуй за мною, роби як я. Це не просто слова — це щоденна відповідальність.
Деякий час тому, на рубежах блокування противника, його підрозділ зайняв визначені позиції. На напрямок перекинули дружній штурмовий підрозділ. І вже за кілька годин стало зрозуміло, що ті потрапили в скрутне становище, розповідає пресслужба 102 окремої бригади.
— Запорізький напрямок має свій характер, — каже "Сицилія". — Рельєф, люди, дух цих степів… Коли штурмовиків розмотало, ми з хлопцями, з дозволу комбата, пішли їх рятувати. Витягнули чотирьох. І таке буває — ТрО рятує штурмовиків.
Одного з тих бійців Віталій пам’ятає особливо.
— Людина втратила багато крові, плече було вирване… Ми не знали, чи доживе до ранку. А на сьомий день стабілізації він встав і сам пішов на евакуацію. Оце я називаю дивом. Команда тоді зробила більше, ніж від нас хтось міг очікувати.
«Сицилія» знає ціну братерству й колективу:
— Не всі будуть служити. Тим більше — воювати. Але ЗСУ — це родина. Велика, різна, з добрими й не дуже людьми. Але всіх нас об’єднує піксель. Це не просто форма — це дух, сила, віра. Сильні мають властивість закінчуватись. Тому треба ставати до лав сталевих, щоб нечисть не довелося зупиняти на Дністрі. Поки ми працюємо пліч-о-пліч, ми непереможні. В родині, яка зветься ЗСУ, знайдеться місце всім.
Раніше "Вікна" розповідали про Ксеню на псевдо «Ляля» — одну з тих, хто добровільно прийшов у 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського.
