21-річний Олександр Сеньків займається легкою атлетикою в Ігоря Заремби уже шість років. До того п’ять років пробував себе у футболі та вільній боротьбі, але віднайшов себе, спробувавши метання та штовхання.
«За цей час я багато раз вигравав в області, а також ставав призером етапів та фіналу Кубка України. У 2025 — срібний призер серед молоді. Також бронза на командному чемпіонаті України серед молоді. У метанні молота минулого сезону серед молоді та дорослих посів четверте місце. Взагалі у 2025 році нижче цієї сходинки не спускався. Я перепробував всі види метань: штовхав ядро, спис, метав диск та молот, але зрозумів, що саме молот найбільше мені естетично сподобався», — ділиться метальник з "Вікнами".
Хлопець каже, що приємно, коли його згадують, адже тоді приходить розуміння, що займається недаремно. Головна мета зараз — виконання нормативу на чемпіонта Європи. Крім цього, хоче спробувати свої сили на чемпіонатах Європи та світу. Зараз Олександр навчається на програміста у Західноукраїнському національному університеті, де паралельно тренується в учня свого тренера Ігоря Заремби — Василя Яковіва. З початку року тренування проходять 4 рази на тиждень, адже готується до стартів у складі молодіжної збірної України й чекає на збори.
«Ігор Миронович — строгий тренер, з ним не пофілониш (не посачкуєш, не побайдикуєш. — Ред.), треба працювати. Василь Іванович також вимагає правильного виконання і дисципліни. Вважаю, що кожен спортсмен має знайти свого тренера. Мені в цьому плані пощастило двічі. Метання — не дуже популярний вид спорту, тому коли ти серед кращих — це щастя, адже праця не проходить даремно», — зазначає Олександр Сеньків.
Співрозмовник ділиться: люди часто думають, що він метає кувалду, тому після пояснень приходять глянути на самі змагання.
«Призове чи не призове місце — головне, що росте особистий результат, а значить — згодом будуть і медалі, і перемоги. Свій рекорд встановив у червні 2025 року у Львові на Молодіжному чемпіонаті України з легкої атлетики, де посів друге місце. Це 53 метри 60 сантиметрів — метання молота вагою 7 кілограмів 260 грамів. Колись починав на Загір’ї з 25 метрів і 5-кілограмового молота. Тоді ще думав, що Бога за ноги зловив (сміється. — Авт.). На літо 2026 року хотів би зачепити 60 метрів, а там рухатись до 80».
Батьки спершу з осторогою віднеслись до, на їхню думку, травмонебезпечного виду спорту cтаршого сина. Але зараз уже і молодший, як і мріяв, також подорожує Україною, збираючи перемоги.
Восьмикласник Калуського ліцею №3 Володимир Сеньків займається метанням усіх видів понад три роки.
«Цей складний вид спорту, яким займається брат, мене також захопив. Вирішив й собі досягати вершин і зробити йому конкуренцію. На сьогодні став багаторазовим чемпіоном області з метання списа та молота, часто виступаю на чемпіонатах України, посів третє місце на Кубку України. Хочеться досягти чемпіонства України та можливості поїхати на вищий рівень — Європа, світ та олімпіади», — каже Володя.
Розповідає, що працює вдома наполегливо і старанно. У квартирі є багато снарядів: диски, молоти, ядра. Коли немає можливості піти в зал чи на стадіон, то деякі вправи робить у квартирі.
«Щоб досягти успіху, треба виконувати настанови тренера, бо по-іншому чемпіонами не стають. Ігор Миронович спершу здавався дуже строгим, але коли більше з ним працюєш, то розумієш, що він хороший. Навіть якщо ти займаєшся з іншим тренером, він все одно підкаже і допоможе. Це хороша співпраця тренерів між собою», — каже спортсмен.
Тренер Калуської дитячо-юнацької спортивної школи Ігор Заремба не виокремлює когось зі своїх учнів. Пишається всіма і радий, що вдалось з них «щось виліпити». Олександр Сеньків став його десятим учнем, який потрапив до складу збірної України.
«У Саші були проблеми з коліном та мав зайву вагу. Коли я його зустрів на заняттях з футболу, то зрозумів, що потрібно обтісувати. Він став для мене тією дитиною, з котрої можна було щось виліпити. Його брат Володя — навпаки дуже худенький. Ми з ним починали з 5 кілограмів, а тепер у 14 років він підіймає 55 і присідає з 80», — пригадує тренер.
Спершу зі старшим Сеньківим займались на Загір’ї, поки там не виникла пожежа після замикання електропроводки, а далі понад два роки в інженерному корпусі.
«У мене понад 250 пристосувань, з допомогою яких діти тренуються. Саша виграв чемпіонат України з метання молота та штовхання ядра, не маючи в руках ні молота, ні ядра. Він є бронзовим призером чемпіонату України у метанні диска. Володимир — бронзовий призер Кубка України у Львові. Перспективні всі, хто працює, по-іншому ніяк. Тренер — це скульптор, який повинен виліплювати спортсмена. Якщо я бачу, що це той матеріал, вибачте, що порівнюю так, то буду з ним працювати. Саша і Володя роблять чотири види: ядро, диск, спис і молот. Це нелегко, адже кожен має різну складність. У мене всі старанні та наполегливі хлопці та дівчата, бо без цього не буде толку. Дитина має знати, що таке праця, а медалі — це мозолі. Якщо не докладатиме зусиль, то які б вона дані не мала, досягнень не буде», — підсумовує наставник.
Нагадаємо, наприкінці минулого року стало відомо, що двоє вихованців калуського тренера Ігоря Заремби увійшли у списки української збірної з легкої атлетики 2026 року: Олександр Сеньків — з метання молота та Денис Тужеляк — зі штовхання ядра.
Раніше «Вікна» писали про 69-річного Ігоря Мироновича родом із селища Войнилів, що понад 40 років виховує метальників за допомогою власно створених пристосувань.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
