Божественну літургію 28 лютого на Говерлі звершив о. Микола Скірчук разом із парафіянами Церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці села Поляниця Коломийської єпархії — Василем Ясінським, Юрієм Мотруком, Василем Мотруком та Мирославом Яремчуком, інформують "Вікна" з посиланням на Коломийську єпархію УГКЦ.
За словами священника, ця подія стала особливою як з духовного, так і з історичного погляду.
"Це вперше ми відслужили Святу літургію взимку на Говерлі. За даними, які нам вдалося знайти у відкритих джерелах, раніше офіційних Божественних літургій на вершині у календарну зиму — грудень, січень чи лютий — не зафіксовано. Для нас це велика відповідальність і водночас випробування віри, витривалості та дисципліни", — зазначає о. Микола Скірчук.
Більшість молитовних сходжень на Говерлу відбуваються у теплий період року. Взимку вершина має дуже складні погодні умови — сильний вітер, обмерзання, глибокий сніг та обмежену видимість. Такі фактори часто унеможливлюють звершення повноцінного богослужіння.
"Ми добре розуміли небезпеку. Особливо складним є мороз, адже при температурі близько –20°C вино у чаші може замерзнути, а сильний вітер може перекинути літургійне начиння. У таких умовах існує ризик осквернення Святих Дарів. Саме тому ми чекали стабільної погоди. Дякувати Богові, у день сходження умови були сприятливішими, що дозволило звершити літургію з належною пошаною до святині", — ділиться священник.
Сходження на вершину не було спортивним рекордом чи способом привернути увагу. Його головною метою стала молитва.
"Основна наша мета — молитва за Україну, за перемогу, за здоров’я всіх наших військових, за нашу парафію та за всі родини. Ми піднімалися не заради рекорду, а як духовну жертву та молитву", — каже о. Микола Скірчук.
Підйом вимагав значної фізичної витривалості. Разом із особистим спорядженням необхідно було нести все літургійне начиння — антимінс, священничі ризи, чашу, переносний престол, а також їжу, теплий одяг та інше необхідне спорядження.
Загальна вага наплічників становила близько 30 кілограмів. Маршрут склав приблизно 19 кілометрів зимового шляху, а саме сходження тривало близько 10 годин.
"Кожен крок у снігу потребував подвійного зусилля. Ми домовилися, що кожен нестиме найважчий наплечник по черзі — приблизно по 30 хвилин або годину. Це ще раз показало, що наша парафіяльна спільнота — це справжня родина. Ми разом служимо Богові, нашій Церкві та нашій громаді", — каже священник.
Сходження відбулося з благословення Яремчанського декана о. Богдана Скірчука. Учасники свідомо чекали відповідних погодних умов, адже для звершення Божественної літургії необхідно було щонайменше 40 хвилин стабільної погоди без сильного вітру.
"Якби хоча б один із необхідних факторів не був дотриманий, ми б не ризикували. Але Господь благословив цей день: сходження відбулося успішно, а літургію вдалося звершити достойно".
Підняття на вершину стало для учасників також глибоким духовним символом.
"Іноді здавалося, що вже не вистачить сил — бо вершина ще далеко. Але дорога до Бога також складається з тисяч маленьких кроків. Царство Небесне здобувається щоденними виборами: простити, помолитися, допомогти ближньому, зробити маленьке добро. Бог дивиться не лише на одну велику справу, а на безліч малих добрих діл, з яких складається наше життя", — розповідає о. Микола Скірчук.
Ця подія стала не лише молитвою на найвищій точці України, але й свідченням живої віри і єдності парафіяльної спільноти.
