За словами виконувача обов’язків старости найбільшого села у Калуській громаді Голиня Василя Тимчишина, підсипання доріг щебенем розпочали 18 березня. На день раніше щебеня дочекалися у Сівці-Калуській, де чоловік також старостує.
«Я постійно на сільських вулицях. У Сівці знаю їх добре, бо живу тут, а в Голині за два роки також вивчив. Цьогоріч повертаємося до тих доріг, які раніше були без уваги. На вулицю Марка Вовчка у Голині 18 березня приїхали з КП «Калушавтодор» три КрАЗи із щебенем, а жителі уже собі розкидали його. Далі по плану — підсипання Залізничної, Стуса, Чумака, Грінченка та інших», — ділиться Василь Тимчишин.
Голиняни самостійно розкидають щебінь. Фото: Василь Тимчишин
У 2024 році на вулиці Голиня завезли 560 тонн щебеню. Першочергово використовували, коли, треба було підсипати ями до будинку загиблого Героя.
«На новобудову — вулицю Стебельського, де цілий житловий масив, після звернення військових та волонтерів пішло 12 КрАЗів. Крім того, і окопи комунальне підприємство там викопувало, бо зазвичай на таких нових вулицях їх взагалі немає. На Шевченка — 10 машин щебеню використали. Шухевича частково охопили. У 2025 продовжили на: Петлюри, Бережницького, Лесі Українки, Молодіжній та інших», — ділиться староста.
Вулиця Стебельських у Голині. Фото: Христина Коцан
Розповідає, що весною робить об’їзд, вивчає проблемні ділянки, де калюжі та ями й в дощову погоду людям важко пройти в церкву, до школи чи на автобусну зупинку. Далі інформацію, в тому числі й побажання жителів сіл, спрямовують на КП «Калушавтодор». Спільно стараються працювати в суху погоду. Коли є можливість, то залучають і комунальний грейдер, а люди — тільки поправляють.
«Усе залежить від обсягів проведених закупівель щебеню, наявності машин та пального для них, а також працівників, котрі розгорнуть ці купи на дорозі. Останніх — з кожним роком суттєво бракує, зокрема, через виїзд чоловіків за кордон та їх мобілізацію. Є випадки, коли голиняни пишуть, що готові самі розкидати, тільки, щоб їм завезли фракцію. Ті, котрі втомились чекати своєї черги, власним коштом закуповують шутр. Так днями зробили мешканці вулиці Стуса. Часто самостійно ремонтують дорожнє покриття жителі новобудов. Зараз на ситуацію вплинуло різке зростання цін на бензин та дизпаливо. Наприклад, із Надвірнянщини щебінь буде захмарним, бо його треба спершу наколоти та роздробити в кар’єрі, а потім доставити сюди. А ціна «крутиться» довкола вартості палива. Проте нам головне мир та спокій», — переконує Василь Тимчишин.
На вулиці Стуса у Голині. Фото: Іван Мазурик
Сівку-Калуську, каже староста Василь Тимчишин, почали підсипати 17 березня. Втім, там немає, як у Голині, ям по коліно від проїзду фур.
«У Сівці щебенем підсипати частину села все одно потрібно, бо де були шахти — земля просідає. Маленькі заглибини краще більшим щебенем заробляти — довше служитиме, а дрібний красиво, втім — до першого дощу. У Голині є проблема з канавами — люди спускають воду на дорогу і треба чекати, поки сонце не висушить. У Сівці здебільшого всюди є рови», — ділиться староста.
Василь Тимчишин пояснює, що шутр дешевший, трамбується краще, бо дрібніший, але каміння вискакує під колесами, тому служить до першого дощу. Втім це ідеальна основа під майбутній асфальт. Щебінь натомість надійніший, бо гості краї забезпечують зчеплення і це покриття не розповзається від транспорту.
«Голинь — це найбільше село Калуської громади, але, напевно, має найменше заасфальтованих доріг. Асфальтоване покриття, що веде до цвинтаря (вулиця Пам’яті. —Авт.), перебуває на утриманні КП «Калушавтодор». Тут влітку здебільшого патчером заробляють ями. Також підлатують і Церковну, що веде на Тужилів, хоч вона, як і в напрямку Кропивника та Кадобної, — на балансі ДП «Дороги Прикарпаття». Читав, що їх почнуть ремонтувати. Там гарна асфальтна основа, але трапляються великі ями», — коментує староста.
Ніхто із підприємців не береться постачати щебінь
На комунальному підприємстві «Калушавтодор» пояснюють: на рік закладають на кожне із 16 сіл громади приблизно по 200 тонн щебеню. Що стосується міста, то тут об’єми удвічі-втричі перевищують розрахунок на всі старостинські округи.
У Калуській громаді протяжність доріг складає 229 кілометрів, із яких у селах більша частина є ґрунтовими.
«Коли сходить сніг, старости аналізують стан доріг і подають нам заявку, а ми вже з головним інженером та заступником виїжджаємо на місце і дивимось, якому з цих запитів можемо зарадити. От, до прикладу, де немає канави викопаної, то в пріоритеті спершу її зробити, а не даремно одразу витратити ресурс. Бо якщо господарі не подбали про стікання води, вона надалі стоятиме і руйнуватиме уже підсипану дорогу», — пояснює директор КП Роман Скибіцький.
Розмір виділеної щебеневої підсипки у кожному селі може різнитися. Усе залежить не від кількості населення, хат чи вулиць, а від протяжності ґрунтових доріг.
«Інколи кількість щебеню варіюється: на одне може піти 250-300, інше — 50-100. Наприклад, у Голині у 2025 році використано 490 тонн, але п’ять років тому, особливо на новобудову в бік Кропивника, там йшло дуже багато підсипки. Для порівняння: минулого року в Пійлівський старостинський округ, де входить два села, витратили 416 тонн. У Боднарів — 200 тонн. Найменше у Мостище — 116 та 110 тонн — Копанках».
Комунальники працюють у старостинських округах Фото: архів "Калушавтодору"
Якщо припустити, що у кожному із 16 сіл у середньому є 15 кілометрів ґрунтових доріг шириною 6 метрів, то підсипати треба 90 тисяч квадратних метрів або майже 1,5 мільйона квадратних метрів на села громади. Коли їх засипати «суцілкою» висотою 4 сантиметри (суцільний вирівнювальний шар щебенево-піщаної суміші. — Авт.), на кожне село треба було б 3600 «кубів», тобто 5700 тонн.
Щодо самого матеріалу, який закуповує «Калушавтодор», то це виключно щебінь різних фракцій. Його використовують як на наявних дорогах, так і на прорізанні таких, де досі ніколи не було ні щебеню, ні гравію.
Річковий гравій, чи як його називають шутр, використовувати у будівництві доріг взагалі не можна. Натомість гравійно-піщану суміш застосовують під подальше асфальтування, де має бути відповідна твердість матеріалу.
«Калушавтодор» закуповує виключно щебінь різних фракцій. Фото: "Вікна"
На підприємстві використовують щебінь з Надвірної, який в області найближчий за якістю до гранітного, який видобувають у Новоград-Волинському, Житомирі, Рівному.
Станом на зараз через нестабільну ціну на паливо, пояснює Роман Скибіцький, ніхто із підприємців не береться постачати щебінь, хоч підприємство готове його закуповувати. Ціна на нього формується у кар’єрі, а вся техніка, що його видобуває, — на солярці. Також готову фракцію потрібно ще транспортувати у Калуш. У 2025 році ціна за літр дизелю була 54 гривні, зараз — понад 85.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
